Постанова ВАСУ від 05.05.2026 року у справі №320/3329/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року

м. Київ

справа № 320/3329/22

адміністративне провадження № К/990/5268/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року (суддя-доповідач Кузьменко В. В., судді Ганечко О. М., Карпушової О. В.) у справі № 320/3329/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій

1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, скаржник) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 10 листопада 2025 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 08 березня 2022 року № 55 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Визнав протиправним та скасував наказ відповідача від 09 березня 2022 року № 45 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Бучанського районного управління поліції. Поновив на службі ОСОБА_1 начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Бучанського районного управління поліції підполковника поліції з 10 березня 2022 року. Стягнув з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 березня 2022 року по 10 листопада 2025 року в сумі 728 504,40 грн, з якої відрахувати обов`язкові податки та збори. Рішення суду в частині поновлення позивача начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Бучанського районного управління поліції підполковника поліції з 10 березня 2022 року підлягає негайному виконанню. Рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць в сумі 16 309,80 грн, з відрахуванням при виплаті обов`язкових податків та зборів підлягає негайному виконанню. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач в межах строку на апеляційне оскарження подав апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання документа про доплату судового збору.

5. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло від відповідача клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

6. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 січня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків та повернув апеляційну скаргу відповідачу.

7. 09 січня 2026 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвалою від 14 січня 2026 року апеляційний суд залишив цю скаргу без руху та запропонував скаржнику подати належно обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та відповідних доказів. На виконання вимог цієї ухвали відповідач подав заяву про поновлення строку, посилаючись на відсутність коштів для повної сплати судового збору на час залишення первинно поданої апеляційної скарги без руху.

8. Оцінюючи наведені доводи, апеляційний суд зазначив, що повернення вперше поданої апеляційної скарги, відсутність фінансування державного органу, несвоєчасна сплата судового збору, необхідність дотримання внутрішніх процедур виділення та погодження коштів, а також тимчасова відсутність таких коштів не є об`єктивними та непереборними обставинами, які можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд також указав, що суб`єкт владних повноважень, який утримується за рахунок Державного бюджету України, не може отримувати вигоду від власних організаційних чи фінансових труднощів, а передбачена законом можливість повторного звернення до суду не звільняє особу від обов`язку дотримуватися процесуальних строків.

9. Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не навів інших причин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали своєчасному зверненню з апеляційною скаргою. З огляду на викладене, а також, беручи до уваги обов`язок учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами і принцип правової визначеності, суд визнав наведені у заяві підстави неповажними та, застосувавши пункт 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

10. У касаційній скарзі Головне управління Національної поліції в Київській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

11. На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що первинну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було подано у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, а більшу частину судового збору сплачено завчасно. На думку скаржника, недолік апеляційної скарги зводився лише до необхідності доплати частини судового збору та сам по собі не свідчив про недобросовісне користування процесуальними правами.

12. Скаржник стверджує, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до його електронного кабінету 23 грудня 2025 року о 18:00, а тому з урахуванням частини шостої статті 251 КАС України така ухвала вважається врученою 24 грудня 2025 року. Відтак, за доводами касаційної скарги, перебіг строку на усунення недоліків розпочався 25 грудня 2025 року, а його останнім днем з огляду на приписи статті 120 КАС України було 05 січня 2026 року.

13. Заявник також зазначає, що 02 січня 2026 року, тобто до спливу встановленого судом строку, ним подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. У зв`язку із цим скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував положення частини другої статті 121 КАС України, відповідно до яких встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення такого строку.

14. Крім того, у касаційній скарзі зазначено, що неможливість своєчасної доплати судового збору була зумовлена об`єктивними обставинами бюджетного фінансування наприкінці бюджетного року, оскільки заявник є бюджетною установою, видатки якої здійснюються виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки цим обставинам, а також безпідставно виходив із можливості перерозподілу бюджетних коштів за фактичної відсутності асигнувань.

15. Окремо заявник наголошує, що після повернення апеляційної скарги вже наступного дня, після фактичного надходження коштів та доплати судового збору в повному обсязі, повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. На його думку, мінімальний проміжок часу між поверненням апеляційної скарги та її повторним поданням свідчить про сумлінну процесуальну поведінку, вчинення всіх залежних від нього дій для реалізації права на апеляційний перегляд та відсутність будь-яких невиправданих зволікань.

16. Узагальнюючи наведене, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції формально застосував положення статей 298, 299 КАС України, не надав належної оцінки сукупності істотних обставин, а саме: своєчасності первинного апеляційного звернення, частковій попередній сплаті судового збору, поданню заяви про продовження строку до його закінчення, обставинам бюджетного фінансування наприкінці року, а також мінімальному проміжку часу між поверненням апеляційної скарги та її повторним поданням після усунення недоліків.

17. Також у касаційній скарзі наведено доводи про те, що оскаржувану ухвалу постановлено без урахування висновків Верховного Суду щодо необхідності оцінки у сукупності обставин первісного своєчасного звернення з апеляційною скаргою, причин її повернення, добросовісності процесуальної поведінки особи та розумності строку повторного звернення після усунення недоліків.