ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 813/1114/17
адміністративне провадження № К/9901/59676/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 (суддя Гавдик З.В.),
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018 (судді: Коваль Р.Й., Гуляк В.В., Святецький В.В.),
у справі №813/1114/17
за позовом Приватного підприємства «Центр технологій будівництва»
до Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2017 року Приватне підприємство «Центр технологій будівництва» (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.03.2017:
- №0002591406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 485586,25 грн, зокрема: за основним платежем - на 388469 грн, за штрафними санкціями - 97117,25 грн;
- №00022601406, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн за ненадання платником податків у повному обсязі всіх документів, що пов`язані з предметом перевірки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентами та неправомірне формування податкового кредиту, оскільки такі висновки ґрунтуються виключно на ненаданні під час перевірки первинних документів. Водночас позивач зазначає, що подання відповідних документів було неможливим у зв`язку з їх вилученням слідчим у межах кримінального провадження. На думку позивача, реальність спірних господарських операцій підтверджується сукупністю первинних документів, а тому також є безпідставним застосування штрафних санкцій за ненадання документів під час проведення перевірки.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 14.03.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 № 0002591406, в іншій частині позовних вимог - відмовив.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 09.03.2017 № 0002591406, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій ґрунтуються переважно на податковій інформації з АІС «Податковий блок» та відомостях щодо наявності кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача, що саме по собі не є належним доказом порушення податкового законодавства позивачем.
Суди зазначили, що інформація щодо контрагентів не може автоматично створювати негативні наслідки для платника податків, оскільки порушення мають бути встановлені безпосередньо за результатами дослідження господарської діяльності самого позивача. При цьому за умови реального здійснення господарських операцій можливі порушення з боку контрагентів не позбавляють покупця права на формування податкового кредиту.
Також суди врахували, що позивач на підтвердження реальності спірних господарських операцій надав належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення операцій та правомірність формування податкового кредиту.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати відповідні судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що підставою для формування показників податкового обліку та включення сум до витрат є належним чином оформлені первинні документи, які платник податків зобов`язаний надати під час проведення перевірки. На думку контролюючого органу, саме ненадання таких документів, а також наявна податкова інформація щодо контрагентів позивача стали підставою для висновків про нереальність господарських операцій та заниження податкових зобов`язань. Крім того, відповідач наголошує, що позивач не підтвердив належними доказами обставини, які нібито унеможливлювали подання документів під час перевірки, а тому безпідставно посилається на них у ході судового розгляду.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Сервисы для юристов