ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 808/3208/17
адміністративне провадження № К/9901/51883/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2017 (суддя Конишева О.В.),
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 (судді: Божко Л.А., Уханенко С.А., Дурасова Ю.В.),
у справі №808/3208/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотус Тревелінг Компані, Лімітед»
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тотус Тревелінг Компані, Лімітед» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.07.2017 №0010011402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 449 488,75 грн, зокрема: за основним платежем - 414 941,00 грн, за штрафними санкціями - 34 547,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентами, оскільки такі висновки ґрунтуються виключно на наявності вироків суду щодо визнання винними у вчиненні злочинів за статтею 205 Кримінального кодексу України керівників контрагентів позивача за спірними господарськими операціями.
Позивач звертає увагу, що податковий орган, посилаючись на вказані вироки, не врахував, що у них безпосередньо не досліджувалися господарські операції за участі відповідного контрагента і позивача, а також не встановлювався нереальний характер господарських операцій.
Натомість, як стверджує позивач, реальність спірних господарських операцій підтверджується сукупністю первинних документів, які надавалися податковому органу під час перевірки.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 11.12.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018, позов задовольнив у повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з реального характеру здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та, як наслідок, відсутністю підстав для висновку контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток.
Суди зауважили, що будь-яких порушень під час оформлення первинних документів контролюючий орган не встановив. В акті перевірки відсутні зауваження до змісту та форми первинних документів. При цьому, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам. В результаті здійснення господарських операції, мали місце зміни у структурі активів та пасивів підприємства та отримана економічна вигода.
Суди першої та апеляційної інстанцій відхилили посилання контролюючого органу на вироки стосовно керівників контрагентів позивача, оскільки в них не наведено жодних конкретних обставин та підприємств, з якими контрагенти позивача мали господарські взаємовідносини, а також не вказано, що такі господарські взаємовідносини не відбулись та були спрямовані виключно на надання податкової вимоги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати відповідні судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи, а зафіксовані під час перевірки обставини свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, на підставі яких формувався податковий облік позивача.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що спірні господарські операції були фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Сервисы для юристов