ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 640/294/20
адміністративне провадження № К/990/34877/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року (суддя Дудін С.О.)та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року (головуючий суддя Кобаль М.І., судді: Файдюк В.В., Черпак Ю.К.) у справі № 640/294/20 за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - позивач, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») звернулось до суду із позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 10 жовтня 2019 року №№ 0003495013 та 0003505013.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки контролюючого органу, що зафіксовані в акті перевірки та покладені в основу оскаржуваних рішень, є безпідставними, а оскаржувані рішення - необґрунтованими, такими, що були прийняті без достатніх правових підстав та без урахування фактичних обставин. Зауважив, що позивач під час проведення перевірки надав відповідачу всі необхідні первинні документи, які містять відомості про господарські операції та які були складені внаслідок реального здійснення господарських операцій між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та його контрагентами (ПП «Кортеж», ТОВ «Лідеральянс», ТОВ «Меттранссервіс», ТОВ «Почин», ТОВ «Дар-Холон», ТОВ «Стальмонтажремонт», ПП «Саол»).
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 14 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС у м. Київ від 10 вересня 2019 року №0003505013. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС у м. Київ від 10 жовтня 2019 року №0003495013 в частині зменшення Публічному акціонерному товариству «АрселорМіттал Кривий Ріг» суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 8731339,32 грн (вісім мільйонів сімсот тридцять одна тисяча триста тридцять дев`ять гривень 32 коп.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4365669,66 грн (чотири мільйони триста шістдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят дев`ять гривень 66 коп.). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Суд першої інстанції зауважив, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (порушення у відносинах з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності. За таких обставин суд визнав твердження відповідача з посиланням на податкову інформацію, що діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, такими, що ґрунтуються на припущеннях. Суд першої інстанції врахував, що за усталеною практикою Верховного Суду відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції.
Суд першої інстанції вказав, що контролюючий орган не довів та не надав належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, як і не надав доказів протиправної поведінки контрагентів та обізнаності платника податків щодо такої поведінки і злагодженості дій між ними.
Суд першої інстанції також зазначив, що документи, які посвідчують якість товару, не є первинними у розумінні вимог Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).
Апеляційний суд в повній мірі погодився з такими висновками та залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог такими, що ухваленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Скаржник вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм податкового законодавства, що стосуються правомірності формування податкової вигоди шляхом віднесення ПДВ до складу податкового кредиту, та навів у зв`язку з цим низку постанов Верховного Суду, висновки з яких, на переконання відповідача, не були враховані судами попередніх інстанцій під час вирішення цього спору.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій лише обмежились констатацією факту надання позивачем до суду первинних документів, проте, не здійснили їх аналізу та залишили поза увагою доводи податкового органу про: ненадання до перевірки у повному обсязі документів, які б могли підтвердити реальність здійснених господарських операцій; ненадання до перевірки документів щодо залучення будь-яких інших третіх або субпідрядних організацій.
Крім того, податковий орган ствердив про те, що реальність господарських операцій повинна підтверджуватись, зокрема шляхом перевірки допуску осіб-виконавців робіт через контрольно-пропускний режим підприємства. Водночас ненадання доказів реального допуску виконавців робіт на підприємство у сукупності з відомостями про недостатність у контрагентів матеріально-технічної бази для виконання таких робіт є підставою стверджувати про відсутність реального характеру таких операцій.
Скаржник наголошує, що контрагенти позивача не мали спеціальних дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, виробничих потужностей, трудових ресурсів, що фізично унеможливлює виконання договірних умов у задекларованих обсягах.
Порушення норм процесуального права відповідач вбачає в тому, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Верховний Суд ухвалою від 21 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року.
Вирішуючи спір, суди установили, що у період з 29 серпня 2019 року по 16 вересня 2019 року посадовими особами Офісу ВПП ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питання перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за червень 2019 року, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, за результатами якої складено акт від 19 вересня 2019 року №107/28-10-46-15/24432974 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.8 статті 201 ПК України, пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 2015 року №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/28267, в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 8919136 грн, що, у свою чергу, призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2019 року на суму 8919136 грн.
Сервисы для юристов