ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 380/2496/26
адміністративне провадження № К/990/22678/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Васильєвої І. А., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/2496/26
за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалмодел», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду (суддя Сидор Н. Т.) від 13 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Запотічний І. І., Довга О. І., Шинкар Т. І.) від 22 квітня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 12 лютого 2026 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалмодел» (далі - ТОВ «Реалмодел»), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просило суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівника ТОВ «Реалмодел» - ОСОБА_1 .
2. На обґрунтування позову Управління послалося на положення абзаців 1, 2, 3, пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та зазначило, що Товариство станом на день подання цього позову має податковий борг в сумі 1 313 625,62 грн, який не був сплачений протягом 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги від 23 січня 2025 року № 0000746-1302-1301.
3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, позов залишено без розгляду.
4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 19 травня 2026 року через систему «Електронний суд» позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій податковий орган просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, та постановити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
7. Станом на час розгляду справи відзиву до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом був пропущений встановлений законом строк звернення до адміністративного суду.
9. Такий висновок судів попередніх інстанцій мотивований тим, що у спірних правовідносинах заява або позовна заява має бути подана виключно з підстав, визначених пунктом 87.13 статті 87 ПК України, та в разі її подання, з дотриманням вимог статті 283 КАС України - у строк не більше 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
10. Враховуючи, що матеріали позову свідчать про вручення податкової вимоги від «Ю» №0000746-1302-1301 від 23 січня 2025 року саме 20 лютого 2025 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що право на звернення до суду виникло у податкового органу після спливу 240 днів з дня вручення такої вимоги, тобто з 18 жовтня 2025 року, в той час як до суду податковий орган звернувся лише 12 лютого 2026 року, тобто з пропуском 24 годинного строку звернення до суду.
11. При цьому суди виснували, що заява у цій справі, незалежно від формулювання її назви, та підстав звернення з позовом до суду має бути подана податковим органом саме з дотриманням строку, визначеного частиною другою статті 283 КАС України, яка є спеціальною нормою порівняно зі статтею 122 КАС України.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
13. Скаржник вказує, що позовну заяву подано ним згідно вимог статей 160, 161 КАС України, та в передбачені законодавством терміни.
14. При цьому податковий орган наполягає на тому, що оскільки тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу, доцільним буде застосування строків встановлених статтею 102 ПК України.
Сервисы для юристов