ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 липня 2016 року м. Київ справа № 800/242/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Борисенко І.В.,
Веденяпіна О.А.,
Зайцева М.П.,
Приходько І.В.,
за участю секретаря Титенко М.П.
представників сторін:
позивача ОСОБА_6,
відповідача Білопольської Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомОСОБА_6доВищої кваліфікаційної комісії суддів Українипровизнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_6 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_6) звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі по тексту - відповідач, ВККС України), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 березня 2016 року №709/дп-16.
На обґрунтування заявленого позову, ОСОБА_6 зазначає, що 17 березня 2016 року відповідачем прийнято рішення №709/дп-16, яким її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
Зазначене рішення було прийнято за результатами розгляду скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах Сільськогосподарського приватного підприємства Фірма «Укргранресурс» (далі по тексту - СПП Фірма «Укргранресурс»), в якій зазначено, що позивач, прийнявши рішення 07 липня 2015 року про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, яка набрала законної сили 03 березня 2015 року після перегляду справи Вищим адміністративним судом України, не зазначила мотивів відхилення аргументів сторони позивача щодо суті спору в цілому та нововиявлених обставин зокрема. Крім того, заявник вважає, що суддею допущено умисне порушення норм права, оскільки вона своїм рішенням встановила юридичний факт, який ніби-то виник із правочину, при цьому не дослідивши в судовому засіданні ні правочину, ні жодного оригіналу документу, який би його підтверджував.
Позивач зазначає, що в порушення вимог частини 6 статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскаржуване рішення не містить встановлених обставин щодо істотного порушення норм процесуального права під час здійснення нею правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості
Крім того, на засіданні комісії не обговорювались питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Висновок відповідача в частині допущення порушення, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 92 названого Закону, ОСОБА_6 також вважає необґрунтованим, оскільки у постановленому рішенні наведені мотиви його прийняття та надано оцінку представленим позивачем доказам.
На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2016 року про відкриття провадження у справі представником відповідача надано витребувані судом документи.
Також представником відповідача надані заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено про його необґрунтованість. Посилаючись на дотримання відповідачем правових норм, якими врегульована процедура розгляду та порядок прийняття ВККС України рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Додатково представником відповідача зазначено про прийняття ВККС України 30 червня 2016 року рішення №1316/дп-16, яким виправлено описку в рішення ВККС України від 17 березня 2016 року №709/дп-16 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження, а саме: в мотивувальній частині рішення слова «пункт 2» замінити на «підпунктами «а» та «б» пункту 1».
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Вищий адміністративний суд України приходить до наступного.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВККС України визначені статтею 1711 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Сервисы для юристов