ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/7025/15
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Олексієнка М.М. (доповідач),
суддів: Бутенка В.І., Швеця В.В.,
розглянувши в касаційному порядку в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі - УПФ) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - ВДВС) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу за касаційною скаргою УПФ на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2014 року представник УПФ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця ВДВС, допущені при винесенні постанови про накладення штрафу від 11 липня 2014 року, та скасувати зазначену постанову.
Посилався на те, що судове рішення не виконується з поважних причин, а саме за відсутності державного фінансування на соціальні виплати.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що УПФ вчинило всі можливі заходи направлені на виконання рішення суду.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 11 липня 2014 року відповідачем винесено постанову, яка є предметом оскарження про накладення штрафу.
Підставою до прийняття зазначеної постанови, стало невиконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова, на підставі якого видано виконавчий лист № 2а-9869/11 від 03.09.2012 року про зобов'язання УПФ здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за період з 27.05.2011 року по 22.07.2011 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із законності постанови, оскільки наведені позивачем підстави не можна визнати таким, які б перешкоджали виконанню рішення суду.
З таким висновком погодиться неможливо, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначається Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV).
Згідно із частинами першою та другою статті 75 цього Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (далі - Положення, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.
Отже, невиконання судового рішення УПФ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду України від 24 березня 2015 року (Справа № 21-66а15), яка відповідно до статті 244-2 КАС України, є обов'язковою до виконання.
Судами встановлено, УПФ поінформовано державну виконавчу службу про те, що на виконання рішення суду проведено нарахування державної та додаткової пенсії, виплата якої буде проведена за наявності фінансування з Державного бюджету України. При цьому повідомило, що фінансування на виплату пенсії здійснюється централізовано УПФ згідно з потребою, яка опрацьовується управлінням, інших наявних коштів, які б могли бути спрямовані на виконання рішень суду, немає.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Оскільки у позивача були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова про накладення штрафу у розмірі 680 грн. є передчасною.
Сервисы для юристов