Постанова ВАСУ від 04.03.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2014 р. м. Київ К-25832/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Закритого акціонерного товариства "Асоціація санаторіїв та курортів України" та Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010 у справі № 2а-2233/09/2670 за позовом Закритого акціонерного товариства "Асоціація санаторіїв та курортів України" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 08.08.2005 № 356-23804-22954230-8937, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "фінансові" санкції у розмірі 961 168,35 грн. за порушення положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався, зокрема, на відсутність як у господарюючого суб'єкта обов'язку використовувати реєстратор розрахункових операцій під час реалізації споживачам туристичного продукту відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також при продажу авіаквитків із застосуванням бланків суворого обліку, та на необґрунтоване визначення податковим органом штрафних санкцій як суми податкового зобов'язання.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою суду першої інстанції у цій справі, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково: оспорюване податкове повідомлення - рішення визнано недійсним в частині застосування фінансових санкцій у сумі 225 057,50 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач та відповідач звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, посилаючись на те, що при винесенні зазначених судових рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі Товариство просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

А державний податковий орган у касаційній скарзі ставить питання про скасування вказаних судових рішень в частині задоволення позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення, яким у позові відмовити.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях, встановила, що касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а скарга Державної податкової інспекції - залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 27.07.2005 проведено перевірку Товариства (офіс фірми) щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

За результатами перевірки складено акт від 27.07.2005, у якому зафіксовані допущені позивачем порушення пп. 1, 2, 5 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке полягало у реалізації позивачем у період з 01.05.2005 по 26.07.2005 за готівкові кошти туристичного продукту інших туроператорів та авіаційних квитків з оформленням прибутково - касових ордерів на загальну сум 192 233,67 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО).

Державною податковою інспекцією на підставі акту перевірки від 27.07.2005 та згідно Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" було прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.08.2005, яким до позивача застосовано фінансові санкції у сумі 961 168,35 грн.

Висновок суду першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість оспорюваного податкового повідомлення - рішення податкового органу в частині застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 736 110,85 грн. ґрунтується на тому, що туристичні підприємства не відносяться до підприємств авіаційної служби або залізничного транспорту, а виступають у ролі посередників при продажу квитків, тому дія п. 4 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", якою звільнено суб'єктів господарювання застосовувати РРО, не розповсюджується. При цьому доводи позивача про наявність укладених агентських угод, укладених з авіакомпаніями, та сертифікату на право продажу авіаційних перевезень відхилено, оскільки позивачем не доведено факт реалізації ним авіаквитків, які є бланками суворого обліку.

Із таким застосуванням закону погодитися не можна з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 3 ст. 3 Повітряного кодексу України від 01.05.1993 № 3167-XII держава здійснює регулювання діяльності цивільної авіації через центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, відповідні органи авіаційного транспорту України шляхом здійснення сертифікації, реєстрації та ліцензування.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства.

Сертифікат на право продажу авіаційних перевезень, що надається Державною службою України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації відповідно до наказу № 255 визнаний Міжнародною асоціацією перевізників повітряного транспорту (IATA) та його наявність є одним із основних критеріїв, які застосовуються при акредитації українських агентів в IATA.

Сертифікація агентств з продажу авіаційних пасажирських та вантажних перевезень здійснюється на території України з 2001 року. Сертифікаційні вимоги до агентств відповідають вимогам Конвенції про міжнародну цивільну авіацію ІКАО. Перелік суб'єктів, які підпадають під режим сертифікації та розмір державного збору за проведення сертифікації суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень визначений у Положенні про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних організаціях, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1998 № 889). Дане положення визнано Юридичним бюро ІКАО, як таке, що відповідає міжнародній практиці.

Наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації № 255, яким затверджено Положення про сертифікацію суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України, у встановленому законодавством порядку, погоджено з Антимонопольним комітетом України та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12.01.2005 № 27/10307.

Положення поширюється на юридичних осіб незалежно від форм власності, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України. Воно встановлює порядок сертифікації суб'єктів, які надають на території України агентські послуги з продажу авіаційних перевезень, обов'язки агентства, порядок здійснення перевірок агентства, умови анулювання сертифіката на право продажу авіаційних перевезень, а також умови продажу авіаційних перевезень на території України для авіаперевізників, які здійснюють авіаційні перевезення в Україну або з України.

Згідно з п. 4 ст. 9 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції чинній на момент спірних відносин) РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів.

Згідно розділу II Номенклатури бланків цінних паперів і документів суворого обліку, що виготовляються за ліцензією Мінфіну, затвердженої як додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" з наступними змінами, проїзні документи (квитки на проїзд у залізничному та повітряному транспорті) є бланками документів суворого обліку. Тобто, такий розрахунковий документ як квиток (квитанція, талон) на проїзд у залізничному та повітряному транспорті дорівнюється до розрахункової квитанції.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, згідно умов договорів, укладених Товариством з авіаперевізниками, позивач як агент від перевізника за заявкою отримував бланки суворого обліку (далі - БСО) проїзних документів за накладними, за які (БСО) звітував перед авіаперевізником про їх використання, що підтверджується наявними в матеріалах справи, зокрема, копіями звітів про рух БСО, контрольних купонів БСО.