ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 320/18396/23
адміністративне провадження № К/990/26230/25
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Гончарової І.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС, до ОСОБА_1 про стягнення коштів з платника податків на суму боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 (суддя - Попов В.Ф.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 (головуючий суддя - Градовський Ю.М., судді: Турецька І.О., Єщенко О.В.) у справі №320/18396/23.
встановив:
Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (далі - ГУ ДПС у м. Києві) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 з позовом, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 589767,07грн. на користь Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2024, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заявник касаційної скарги вважає, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, що є підставою для касаційного оскарження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У поданій касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України - в частині належного визначення періоду, з якого розпочинається нарахування пені у разі визначення грошового зобов`язання податковим органом, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.06.2021 № 520/7599/19, від 13.06.2018 у справі № 826/18379/14, від 19.02.2019 у справі № 807/495/17, від 03.02.2022 у справі № 560/4343/19, від 14.02.2022 у справі № 826/9711/17 тощо). В контексті заявлених вимог щодо підстав та умов нарахування та стягнення пені за платежем 18010700 (земельний податок з фізичних осіб) в сумі 32 244,44 грн - суди попередніх інстанцій формально обмежились цитуванням положень підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, та не звернули увагу на ключові питання в контексті заявлених вимог щодо підстав та умов нарахування та стягнення даного виду платежу.
Матеріали справи не містять, позивачем не надано, а судами не встановлено жодних первинних документів щодо даних про виникнення та набуття статусу «узгоджених» податкових зобов`язань за 2018-2019 роки, за порушення граничних строків оплати яких податковий орган нараховував таку пеню за фактом здійснених Відповідачем платежів у 2022-2023 роках. Відомості лише інтегрованої картки платника не можуть слугувати доказом наявності податкового боргу, а тим більше набуття ним статусу «узгодженого», оскільки, його наявність може бути встановлено лише шляхом аналізу відповідних первинних документів.
Крім того вважає, що сума нарахованої пені 32 244,44 грн. за приписами пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України нарахована протиправно, поза встановленими строками.
Також відповідач посилається на те, що судом першої та апеляційної інстанції не було враховано наявність правових підстав для застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в межах заявлених вимог щодо стягнення заявленого в позові податкового боргу за платежем 18010300 (податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості) в сумі 557 522,63 грн.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області за адресою: АДРЕСА_1 , як платник податків за основним місцем обліку.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків відповідач має податкову заборгованість на загальну суму 589 767,07грн., в тому числі пеня за платежем 18010700 (земельний податок з фізичних осіб) в сумі 32 244,44грн. та за платежем 18010300 (податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості) в сумі 557 522,63грн.
Заборгованість зі сплати земельного податку з фізичних осіб у вигляді пені у розмірі 32 244,44грн. нарахована на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1, пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.
Заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно відмінне земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 557 522,63грн. нарахована на підставі:
податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») №0029874-5007-1551 від 10.06.2019 у сумі 28 451,17грн.;
податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») №0171140-5007-1551 від 10.06.2019 у сумі 179 478,38грн;
податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») №0035096-5005-1551 від 17.03.2020 у сумі 301 757,98грн.;
податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») №0035097-5005-1551 від 17.03.2020 у сумі 47 835,1грн.
Податковим органом винесено відповідачу податкову вимогу форми Ф №4120-17 від 29.07.2016, яку вручено відповідачу особисто, що підтверджується письмовими доказами (а.с. 28).
Сервисы для юристов