ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"02" грудня 2014 р. м. Київ К/800/27076/13
К/800/31623/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Південної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2012р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013р. у справі
за позовом Приватного підприємства «Авторитет-2010»
до відповідача-1 Південної митниці
відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області
про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
13.08.2012р. до суду з позовом про скасування рішення Південної митниці (далі Митниця) та про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі Казначейство) повернути надмірно сплачені платежі звернулось приватне підприємство «Авторитет-2010» (далі Підприємство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав Митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митницею було витребувано додаткові документи, відмовлено у прийнятті митної декларації та самостійно визначено митну вартість товару із застосуванням шостого методу. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив визнати їх нечинними та стягнути з державного бюджету суму, зайво сплачену у якості мита та податку на додану вартість.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2012р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013р., позов задоволено частково : скасовано рішення Митниці про визначення митної вартості та зобов'язано Казначейство вчинити дії по поверненню грошових коштів шляхом безспірного списання їх з рахунку Митниці.
Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця та Казначейство звернулись з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просили їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржники послались на те, що судами зроблено помилковий висновок про незаконність дій митного органу при визначенні митної вартості товару.
У своїх запереченнях позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, Підприємство надало митному органу декларацію митної вартості від 31.03.2012р.
Посадовою особою відповідача у відповідній графі декларації було здійснено відмітку про витребування від декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої вартості товару, а саме : висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями, та відповідну бухгалтерську документацію (виписки з облікового рахунку про оплату товару, лист банку та/або платіжного доручення, первинний обліковий документ).
25.04.2012р. Підприємство надало частину витребуваних митним органом документів.
В зв'язку з ненаданням позивачем всіх витребуваних документів, Митницею 25.04.2012р. прийнято рішення про визначення вартості товару за шостим методом та прийнято картку відмови.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулювались Митним кодексом України, що був чинним до 1.06.2012р.
Відповідно до ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 13 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (затв. постановою КМУ від 20.12.2006р. №1766) передбачено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.
Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, що міститься у п.11 Порядку, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача-1 щодо надання додаткових документів виконано не було.
Згідно зі ст. 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
10.04.2012р. Верховний Суд України, розглянувши справу № 21-52а12, прийняв постанову, в якій зазначив :
Сервисы для юристов