ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2026 року
м. Київ
справа №480/6919/24
адміністративне провадження №К/990/16409/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, ухвалене у складі головуючого судді Шаповала М.М., і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Бегунца А.О., суддів: Присяжнюк О.В., Русанової В.Б.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні з жовтня 2022 року по січень 2023 року включно посадового окладу за 20 тарифним розрядом у розмірі 4510 грн при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з жовтня 2022 року по січень 2023 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням посадового окладу за 32 тарифним розрядом у розмірі 6200 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 12 травня 2024 року №501-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) у запас. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17 травня 2024 року №522-ОС припинено контракт, виключено позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 17 травня 2024 року. У період з вересня 2021 року по січень 2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ). Позивач уважає, що під час проходження військової служби відповідач із порушенням норм законодавства здійснював нарахування та виплату йому грошового забезпечення, оскільки з жовтня 2022 року по січень 2023 року розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 мав бути здійснений ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) із застосуванням посадового окладу в розмірі 6200 грн за 32 тарифним розрядом, установленим за посадою начальника прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , за якою позивач у вказаний період тимчасово виконував обов`язки відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 жовтня 2022 року №3339-ОС.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 08 січня 2025 року в задоволенні позову відмовив.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і згідно із наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 січня 2023 року №09-ОС «Про особовий склад» виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, вибув для подальшого проходження служби в розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ). Таким чином, із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) позивач не звільнявся. Водночас у Положенні про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженому Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009, (далі - Положення №1115/2009) прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено. Позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, вибув для подальшого проходження служби до НОМЕР_2 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ), саме з цієї військової частини він був звільнений з військової служби наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17 травня 2024 року №522-ОС та з ним припинено контракт і виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
5. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 березня 2025 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каверіна Сергія Миколайовича (далі - Каверін С.М. ) залишив без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року - без змін.
6. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що здійснення розрахунку за всіма видами матеріального та фінансового забезпечення за всі періоди проходження служби здійснюється у разі звільнення особи з військової служби. При цьому нарахування та виплата відповідних сум здійснюється за останнім місцем служби, тобто органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків особового складу в зв`язку зі звільненням з військової служби. Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і згідно із наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 січня 2023 року №09-ОС «Про особовий склад» виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, вибув для подальшого проходження служби в розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ). Таким чином, із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) позивач не звільнявся. Водночас у Положенні №1115/2009 прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено. Позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, вибув для подальшого проходження служби до НОМЕР_2 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ), саме з цієї військової частини він був звільнений з військової служби наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17 травня 2024 року №522-ОС та з ним припинено контракт і виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Тому саме НОМЕР_2 прикордонний загін повинен, у разі наявності підстав, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з жовтня 2022 року по січень 2023 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням посадового окладу за 32 тарифним розрядом у розмірі 6200 грн. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу, що підстави та порядок заміни неналежної сторони в адміністративному процесі встановлені статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Допустити заміну неналежної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, а можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції КАС України не передбачено. Ураховуючи, що апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі співвідповідача - НОМЕР_2 прикордонний загін, як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у цьому випадку слід відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного органу. Водночас відмова у задоволенні позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його залучення на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду, в разі необхідності.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Адвокат Каверіна С.М. подав в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. Як підставу оскарження судових рішень скаржник визначив, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Указує, що висновки в оскаржуваних судових рішеннях здійснені судами першої та апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: пункту 293 Положення №1115/2009, пунктів 3 та 7 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306 (далі - Інструкція №558), без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених Верховним Судом у постановах від 19 липня 2019 року в справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року в справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року в справі №620/1892/19, від 04 травня 2023 року в справі №640/29759/21, згідно із якими нарахування та виплата військовослужбовцям індексації грошового забезпечення здійснюється за їх місцем перебування на грошовому забезпеченні та обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Тобто виплата грошового забезпечення військовослужбовцю здійснюється саме за його місцем перебування на грошовому забезпеченні.
Скаржник стверджує, що ОСОБА_1 , виходячи із положень частини першої статті 5 КАС України, не може пред`явити позов до НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ), оскільки останній не вчиняв і не міг вчиняти по відношенню до позивача у спірний період жодних дій з нарахування та виплати грошового забезпечення. У період з жовтня 2022 року по січень 2023 року нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення здійснював саме ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). Разом із тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) у спірний період здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у значно меншому розмірі, ніж передбачено, що і є предметом цього позову. У цьому випадку наявний спір про виплату позивачу сум грошового забезпечення у конкретний період проходження військової служби у конкретному органі Державної прикордонної служби України, яким є ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). Спір щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі між ОСОБА_1 та органом звільнення з військової служби на момент звільнення позивача не існував і не міг існувати, що виключає його звернення до суду з вимогою про захист порушених прав до НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ), оскільки останній не порушував прав позивача щодо спірних виплат. Право на отримання грошового забезпечення військовослужбовець набуває не при звільненні з військової служби (як-от наприклад, право на одноразову грошову допомогу при звільненні, право на компенсацію за невикористані дні відпустки, що, відповідно, зумовлює обов`язок військової частини, з якої військовослужбовець звільняється, провести відповідні виплати), а з моменту, умов та підстав, чітко визначених Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) й Інструкцією №558. Покликання судів попередніх інстанцій на положення пункту 293 Положення №1115/2009 є помилковим, оскільки у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_3 ) не існував і не міг існувати обов`язок провести нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період його служби та перебування на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ). Саме останній порушив право позивача на належний розмір грошового забезпечення, за захистом якого він звернувся до суду. Тож, ураховуючи, що у спірний період ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на всіх видах забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ), то на підставі положень пунктів 3 та 7 розділу І Інструкції №558 і згаданих висновків Верховного Суду саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) покладається обов`язок виплатити позивачу за спірний період грошове забезпечення, а не на НОМЕР_2 прикордонний загін (військову частину НОМЕР_3 ). Таким чином, позивач обґрунтовано визначив ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) відповідачем у цій справі, стверджуючи, що саме цей суб`єкт владних повноважень порушив його право на отримання у спірний період грошового забезпечення у належному розмірі, а тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про пред`явлення позивачем позову до неналежного відповідача є помилковим.
Також оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм процесуального права, а саме: частин третьої-сьомої статті 48 КАС України, без урахування висновків щодо застосування положень цієї статті, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №140/72/19, від 11 серпня 2021 року в справі №809/1042/18, від 12 липня 2022 року в справі №804/3730/18, від 13 вересня 2023 року в справі №620/4900/22, від 12 грудня 2023 року в справі №160/7116/19. Суд першої інстанції вимог процесуального закону не дотримався, вирішуючи спір не з`ясував хто є належним відповідачем у цій справі, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. Апеляційний суд урахував порушення судом першої інстанції положень статті 48 КАС України, проте у силу своїх повноважень не міг їх виправити.
Таким чином, судом першої інстанції, як і судом апеляційної інстанції, порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а відтак, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України, і підлягають скасуванню.
IV. Рух справи у суді касаційної інстанції
Сервисы для юристов