ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2026 року
м. Київ
справа № 440/10955/24
касаційне провадження № К/990/46382/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року (головуючий суддя Довгопол М.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Присяжнюк О.В.; судді: Калиновський В.А., Спаскін О.В.)
у справі № 440/10955/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Кременчук»
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Кременчук» (далі ТОВ «ТД Кременчук», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило суд:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Полтавській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05 вересня 2024 року № 36781 про відповідність ТОВ «ТД Кременчук» критеріям ризиковості платника на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку;
зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області виключити ТОВ «ТД Кременчук» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник зазначив, що спірне рішення комісії регіонального рівня є протиправним і необґрунтованим, оскільки контролюючий орган не розкрив змісту податкової інформації, яка б підтверджувала ризиковість конкретних господарських операцій товариства, а обмежився посиланням на загальні відомості щодо операцій з контрагентами та накопичення залишків товару. Позивач наголошував, що господарські операції, зазначені у рішенні від 05 вересня 2024 року № 36781, стосувалися переважно податкових накладних, поданих на реєстрацію ще у 2022 році, тобто за межами періоду, який може бути врахований для прийняття рішення про відповідність платника пункту 8 Критеріїв ризиковості. Також товариство вказувало, що на момент здійснення відповідних операцій окремі контрагенти не були віднесені до переліку ризикових платників податку, а сам по собі подальший статус контрагента не може автоматично свідчити про ризиковість операцій позивача. Крім того, платник посилався на те, що контролюючий орган уже перевіряв відповідні обставини у межах податкових перевірок, однак за результатами такої перевірки не встановив обставин, які б підтверджували ризиковість господарських операцій товариства з контрагентами, зазначеними у спірному рішенні. На думку позивача, подані ним пояснення та документи підтверджували невідповідність товариства критеріям ризиковості, однак комісія регіонального рівня не надала їм належної оцінки.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 30 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року, позов задовольнив.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що оскаржуване рішення комісії регіонального рівня не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості індивідуального акта, оскільки контролюючий орган не розкрив змісту податкової інформації, яка б підтверджувала ризиковість конкретних господарських операцій позивача, не довів належними доказами задіяність товариства у ризикових операціях та не конкретизував, які саме документи платник мав надати для підтвердження невідповідності критеріям ризиковості. Суди зазначили, що саме по собі посилання контролюючого органу на коди податкової інформації 11, 12, 13, операції з контрагентами, щодо яких прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості, а також на накопичення залишків товару не є достатнім для висновку про відповідність товариства пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку без наведення конкретних обставин, які визначають ризиковість відповідних господарських операцій. З огляду на встановлену протиправність спірного рішення суди дійшли висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є не лише скасування рішення комісії від 05 вересня 2024 року № 36781, а й зобов`язання контролюючого органу виключити ТОВ «ТД Кременчук» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Полтавській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, оскільки дійшли помилкового висновку про протиправність рішення комісії регіонального рівня від 05 вересня 2024 року № 36781. Відповідач вважає, що комісія діяла в межах повноважень та у встановленому законом порядку, а спірне рішення містить усі необхідні відомості, зокрема пункт Критеріїв ризиковості платника податку, коди податкової інформації, типи операцій, періоди їх здійснення, коди товарів згідно з УКТ ЗЕД та податкові номери контрагентів, задіяних у відповідних операціях. ГУ ДПС у Полтавській області також посилається на те, що суди не надали належної оцінки наявній у контролюючого органу податковій інформації щодо накопичення позивачем залишків нереалізованих товарів за відсутності достатніх місць для їх зберігання, здійснення операцій з контрагентами, щодо яких прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості, результатам документальної перевірки, а також інформації, отриманій від Територіального управління БЕБ у Полтавській області. Крім того, податковий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій фактично обмежилися формальною оцінкою спірного рішення, не дослідили належним чином матеріали, які стали підставою для його прийняття, та не врахували, що платник не надав контролюючому органу документів, які могли б свідчити про його невідповідність критеріям ризиковості платника податку. Податковий орган також покликається на правові висновки Верховного Суду щодо використання контролюючими органами податкової інформації як способу інформаційно-аналітичного забезпечення їх діяльності та зазначає, що віднесення платника до переліку ризикових є реалізацією повноважень контролюючого органу у сфері податкового контролю.
Ухвалою від 10 грудня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області.
16 грудня 2025 року від платника надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи податкового органу не спростовують правильність висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Сервисы для юристов