ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2026 року
м. Київ
справа № 240/21892/25
адміністративне провадження № К/990/50449/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року (суддя - Майстренко Н.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року (колегія у складі суддів Курка О.П., Боровицького О.А. Ватаманюка Р.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та історія справи
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні позивачу в період з 03 лютого 2020 року до 25 вересня 2024 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити позивачу за період з 03 лютого 2020 року до 25 вересня 2024 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови №704 в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, Законом України від 09 листопада 2023 року №3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 18 вересня 2025 року залишив позовну заяву без руху та встановив позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав та документально обґрунтованих доводів для поновлення строку звернення з вимогами щодо перерахунку та виплати основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року до 25 вересня 2024 року; копії грошового атестата, виданого при виключенні зі списків особового складу військової частини.
Суд керувався тим, що позивач звернувся до суду 10 вересня 2025 року та у частині вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року до 25 вересня 2024 року пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
На виконання ухвали суду, представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що при звільненні з військової служби позивачеві не було видано грошовий атестат, як і не було його надано відповідачем у відповідь на адвокатський запит. Поряд із цим, представник позивача вказав, що у грошовому атестаті не вказано порядку обрахунку виплачених позивачу основних і додаткових видів грошового забезпечення, а саме не зазначено, який прожитковий мінімум застосований для обрахунку грошового забезпечення, що, в свою чергу, унеможливлювало встановити у день виключення позивача зі списків особового складу порушення права позивача на виплату грошового забезпечення, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою від 08 жовтня 2025 року Житомирський окружний адміністративний суд повернув позовну заяву ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року до 25 вересня 2024 року.
Суд керувався тим, що в частині вимог за цей період позивач пропустив передбачений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду, позаяк отримуючи грошове забезпечення щомісячно, військовослужбовець може (має право) знати його розмір і дані про це забезпечення (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться виплата грошового забезпечення, і, відповідно, зробити висновок, чи виплачено йому грошове забезпечення в належному розмірі, порушуються чи ні його права відповідачем при нарахуванні та виплаті такого забезпечення і звернутися до суду з відповідним позовом у встановлений тримісячний строк. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Звернувшись до суду 10 вересня 2025 року, представник позивача не навів об`єктивних поважних причин, непереборних обставин, які б не дозволяли вчасно звернутися до відповідача протягом спірного періоду поцікавитись розміром нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, а також порядку його розрахунку та складових.
Іншою ухвалою від 08 жовтня 2025 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв до розгляду та відкрив провадження за позовною заявою ОСОБА_1 в частині вимог щодо перерахунку та виплати позивачу основних та додаткових видів грошового забезпечення, заявлених за період з 03 лютого 2020 року до 18 липня 2022 року.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2025 року залишив ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви в частині вимог за період з 19 липня 2022 року до 25 вересня 2024 року без змін.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник позивача просив скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року до 25 вересня 2024 року.
Доводи скаржник обґрунтував тим, що з огляду на положення статті 233 КЗпП України до таких позовних вимог застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому спірні суми. Скаржник доводить, що позивача ні під час проходження військової служби, ані після звільнення з неї жодним чином не було проінформовано про належні йому суми грошового забезпечення. На переконання скаржника, грошовий атестат також не містить таких відомостей, а отже не є належним доказом повідомлення позивача про порушене право, відповідно, відлік строку звернення до суду не може розпочинатися з моменту отримання грошового атестату. Відомості про нараховані за час служби суми позивач отримав з відповіді на адвокатський запит, зокрема, з листа від 28 серпня 2025 року №8038. Позовну заяву подано 10 вересня 2025 року - тобто в межах тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Позиція інших учасників справи.
Представник військової частини НОМЕР_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити цю скаргу без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року залишити без змін. Зазначив, що позивача було повідомлено про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні з військової служби в день звільнення, зокрема, він отримав витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), копію яких адвокат позивача долучив до позовної заяви у цій справі. Окрім того, позивач зазначив про відсутність претензій до відповідача та Міністерства оборони України у своєму рапорті про здачу справ та посади та відсутність скарг та заяв.
Рух касаційної скарги.
Верховний Суд ухвалою від 18 грудня 2025 року касаційну скаргу адвоката Дубка С.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 залишив без руху та встановив скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: 1) уточненої касаційної скарги із обґрунтовуванням в чому полягає порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень; 2) копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Сервисы для юристов