ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2026 року
м. Київ
справа № 620/8523/25
адміністративне провадження № К/990/11869/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 (суддя Падій В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 (колегія суддів у складі: головуючого судді Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.) у справі № 620/8523/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства соціальної політики України (далі - відповідач 1, Мінсоцполітика), Пенсійного фонду України (далі - відповідач 2), в кому просив:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики та Пенсійного фонду України щодо ненадання ОСОБА_1 чіткої відповіді на питання поставлені у зверненні до Міністра соціальної політики та Голови правління Пенсійного фонду України від 29.05.2025 та протиправною відмову у виплаті пенсії за минулий час відповідно до рішень судів за період з 01.01.2016 по 31.01.2024;
стягнути з Міністерства соціальної політики та Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну протиправною бездіяльністю, у вигляді грошової заборгованості з виплат за період з 01.01.2016 по 31.01.2024 у розмірі 2655268,02 грн відповідно наданих документів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив про те, що відповідачі ухиляються від виконання судових рішень, яким зобов`язано перерахувати розмір його пенсії та виплатити різницю. Позивач зазначає, що відповідачі надають формальні відписки щодо несвоєчасного виконання цих судових рішень. Також позивач зазначає про надмірну затримку виконання судових рішень або взагалі ухиляння відповідачів від їх виконання.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та одержує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
4. 29.05.2025 позивач звернувся до Міністра соціальної політики України та до Голови правління Пенсійного фонду України з письмовими запитами, у яких попросив надати йому інформацію про загальну суму заборгованості по пенсії пенсіонера ОСОБА_1 на виконання судових рішень за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 та з 01.04.2019 по 31.01.2024 та час проведення виплати заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень.
5. Міністерство соціальної політики України листом від 11.06.2025 №89/0/197-25 повідомило позивача про те, що відповідно до норм чинного законодавства не є розпорядником запитуваної інформації, оскільки не володіє та не повинно володіти нею, зазначило, що належним розпорядником є Пенсійний фонд України, у зв`язку з чим запит позивача був надісланий до Пенсійного фонду України.
6. Пенсійний фонд України листами від 06.06.2025 №2800-030201-8/37646 та від 18.06.2025 №2800-030201-8/40650 повідомив позивача, що виплата доплати до пенсії за судовими рішеннями здійснюється за рахунок державного бюджету України в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, черговість виплати за судовими рішеннями формується за датою набрання законної сили, виплата позивачу коштів на виконання судових рішень буде здійснена у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
7. Вважаючи протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики та Пенсійного фонду України щодо ненадання чіткої відповіді на питання поставлені у зверненнях від 29.05.2025, а також протиправною відмову у виплаті пенсії за минулий час відповідно рішень судів за період з 01.01.2016 по 31.01.2024 позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 27.10.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026, у задоволенні позову відмовив.
9. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки Пенсійний фонд України надав інформацію на запит позивача в межах компетенції, з урахуванням дискреційних повноважень територіальних органів Фонду та Пенсійного фонду України, в порядку та у строк, встановлені Законом №2939-VI, а також з урахуванням положень законодавства щодо порядку здійснення пенсійних виплат та фінансування виплат в Пенсійному фонді України.
Також суди зазначили, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди не змінює суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, і підстави їх виникнення, а отже не робить цей спір спором про відшкодування шкоди.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
10. Позивач з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
11. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, яке передбачає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
12. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у цій справі не застосували положення частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) та не врахували висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 01.12.2020 у справі №465/273/16-а, у якому наведено, що реалізація права на отримання додаткової винагороди передбачає певну послідовність дій та рішень: звернення особи до повноваженого органу; перевірку наявності у неї права на відповідну виплату; розрахунок її розміру; прийняття рішення про призначення пенсії чи соціальної допомоги; проведення виплати. Спір може виникнути на будь-якій стадії правовідносин. Якщо спір виник щодо неправомірної, на думку позивача, відмови у призначенні додаткової винагороди або неправильного визначення її розміру, належним способом захисту є зобов`язання вчинити дії - нарахувати і виплатити відповідну виплату. При цьому немає підстав стягувати відповідну суму, оскільки рішенням відповідного органу її ще не призначено. Якщо виплату призначено, конкретний обсяг заборгованості державного органу - боржника перед позивачем встановлений і не є предметом спору (визнається сторонами), а заборгованість виникла внаслідок протиправної бездіяльності боржника, наприклад, затримки виплати вже нарахованих коштів, або якщо сума заборгованості встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, а суб`єкт владних повноважень не здійснює виплати, належним способом захисту порушених прав є стягнення коштів у встановленому розмірі на користь позивача. Конкретний спосіб захисту визначає позивач.
13. Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у цій справі, не застосували положення статті 78 КАС України, статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України, щодо відшкодування матеріальної шкоди внаслідок неправомірної поведінки відповідачів щодо невиплати пенсії, встановленої рішенням судів про перерахунок та виплату пенсії у справах №620/7499/21, №620/7591/22, 620/9954/21, 620/1888/24.
Скаржник доводить, що він має право на стягнення з Держави недоплаченої органом Пенсійного фонду суми його пенсії, донарахованої за рішеннями судів.
Сервисы для юристов