ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2026 року
м. Київ
справа № 160/2006/25
адміністративне провадження № К/990/54773/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової допомоги у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975) та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII);
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 одноразову допомогу у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбачену Порядком №975 та Законом №2011-XII та виплатити таку допомогу в розмірі 46970,00 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що проходить військову службу у Збройних Силах України з 05 жовтня 2019 року та має встановлений військово-лікарською комісією причинний зв`язок захворювання і травми з проходженням військової служби та виконанням її обов`язків. Відповідно до довідки МСЕК від 09 січня 2024 року встановлено 25% втрати професійної працездатності без інвалідності. На цій підставі позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, однак Комісія Міністерства оборони України безпідставно відмовила у її призначенні. Позивач не погоджується з позицією відповідача щодо розмежування понять «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», вважаючи їх взаємопов`язаними. У зв`язку з цим він просить визнати відмову протиправною та забезпечити ефективний захист його права шляхом безпосереднього призначення та виплати допомоги.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що правове регулювання спірних правовідносин (підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII та Порядок №975) чітко пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу не лише з фактом втрати працездатності, але й із встановленням причинного зв`язку захворювання саме з виконанням обов`язків військової служби. Суд наголосив, що законодавець розмежовує поняття «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», які не є тотожними, а тому наявність висновку МСЕК про зв`язок захворювання із проходженням служби не є достатньою правовою підставою для призначення спірної виплати. Суд також врахував правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 20 грудня 2023 року у справі №520/14757/2020, відповідно до якої виплата одноразової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності передбачена виключно у випадку встановлення ВЛК причинного зв`язку захворювання з виконанням обов`язків військової служби. Оскільки у наданих позивачем доказах такий зв`язок не підтверджений, а встановлено лише зв`язок із проходженням служби, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови Міністерства оборони України та відсутність підстав для задоволення позову.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової допомоги у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбаченої Порядком №975 та Законом №2011-XII.
Зобов`язано Міністерство оборони України призначити майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 одноразову допомогу у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбачену Порядком №975 та Законом №2011-XII та виплатити таку допомогу в розмірі, що встановлений зазначеними нормативними актами.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є передчасними та такими, що ґрунтуються на формальному підході до оцінки доказів, без належного з`ясування всіх обставин справи, зокрема щодо фактичних умов виникнення захворювання та його зв`язку з виконанням обов`язків військової служби.
7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлення причинного зв`язку захворювання виключно у формулюванні «пов`язане з проходженням військової служби» не виключає необхідності перевірки обставин, за яких таке захворювання виникло, та не звільняє відповідача від обов`язку належним чином дослідити всі матеріали справи, у тому числі висновки ВЛК, службові документи та характер виконуваних позивачем обов`язків. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність рішення відповідача в частині формального підходу до розгляду поданих документів.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року.
9. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, пунктів 1, 7 Порядку №975, а також пунктів 1.1, 21.2 та 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), а також порушив положення статті 242 КАС України.
Сервисы для юристов