ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/39681/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -Мойсюка М.І.,суддів:Іваненко Я.Л.Штульман І.В.,
при секретарі - Буденку В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Київської міської державної адміністрації, Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року,
у с т а н о в и л а :
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - РДА) в якому просив визнати незаконними дії щодо виключення його з пільгового списку на позачергове отримання житлової площі та зобов'язати відповідачів прийняти рішення про поновлення позивача на квартирному обліку.
В обґрунтування позову зазначав, що спірні дії відповідачів не ґрунтуються на вимогах закону, порушують його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позов.
Відповідачі заперечень на касаційну скаргу до суду не надали.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідачі, приймаючи рішення про зняття позивача з квартирного обліку діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проте, до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального права з огляду на наступне.
У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судами встановлено, що позивач є інвалідом 1 групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, а тому має право на пільги, встановлені пунктом 10 частини 1 статті 20 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
За змістом вказаної правової норми особам, віднесеним до категорії 1, надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві Ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.
Починаючи з 27 лютого 1995 року позивач перебував при РДА на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у пільговому списку на позачергове отримання житлової площі за категорією обліку «постраждалі у зв'язку з аварією на ЧАЕС 1 категорії», проживав і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, що знаходиться в межах Солом'янського району у м. Києві.
У 2007 році вказана квартира продана, у зв'язку з чим, позивач 6 листопада 2007 року був знятий з реєстрації за цією адресою і зареєстрований 24 січня 2008 року у цьому ж будинку в квартирі № 61.
З 18 грудня 2014 року позивач зареєстрований у м. Києві за адресою по АДРЕСА_2 в Центрі обліку бездомних громадян Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який також знаходиться в межах території Солом'янського району у м. Києві.
Рішенням РДА від 21 березня 2014 року № 174 позивача знято з квартирного обліку як такого, який змінив місце проживання.
В подальшому, неодноразові звернення позивача до КМДА і РДА з заявами поновити його на квартирному обліку залишені без задоволення.
Так, стаття 47 Конституції України встановлює, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Сервисы для юристов