ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 160/12774/24
адміністративне провадження № К/990/19530/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року (головуючий суддя Коршун А.О., судді: Чепурнов Д.В., Сафронова С.В.) у справі №160/12774/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС» (далі - позивач, ТОВ «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС», платник податків) звернулося до суду з позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило:
- скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18 квітня 2024 року №28353\6\04- 36-07-12, яким відмовлено у застосуванні положень п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо ТОВ «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС» код за ЄДРПОУ 40107637;
- зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області застосувати до ТОВ «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС» код за ЄДРПОУ 40107637 встановлені п.п. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01 липня 2021 року по 31 грудня 2023 року та винести відповідне рішення.
Позовні вимоги мотивував тим, що ТОВ «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС» направило на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомлення №07/03-2024 від 20 березня 2024 року про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, в якому платник податків просив застосувати до нього спеціальні правили для підтвердження даних, визначених у податковій звітності у відповідності до приписів пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України. Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у застосуванні до нього (позивача) положень п.п. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки позивач повністю підпадає під умови, які визначені вказаним пунктом для застосування щодо нього спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 19 липня 2024 року відмовив у задоволені позову.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 01 листопада 2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року скасував. Позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення від 18 квітня 2024 року №28353\6\04- 36-07-12, яким відмовлено у застосуванні положень п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо ТОВ «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС» код за ЄДРПОУ 40107637, видане Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. Зобов`язав Головне управління ДПС у Дніпропетровській області застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС» код за ЄДРПОУ 40107637 встановлені пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01 липня 2021 року по 31 грудня 2023 року, та винести відповідне рішення. Вирішив питання судових витрат.
Верховний Суд постановою від 21 серпня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнив частково. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року скасував. Справу №160/12774/24 направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою для направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду слугувало те, що суд апеляційної інстанції, керуючись приписами абзацу 9 пункту 69.28 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, відповідно до яких, обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган, фактично звільнив позивача від доведення обставин, на які він посилається.
Також Верховний Суд вказав на необхідності дослідження судом апеляційної інстанції факту ведення господарської діяльності на окупованих територіях, або територіях, де ведуться бойові дії, доказом чого може бути, але не виключно звітність за формою 20-ОПП. Крім того, касаційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не перевірив у сукупності порядок обліку та фінансування витрат щодо придбання товаро-матеріальних цінностей, нарахування та виплату заробітної плати, ведення кадрової документації, тощо. Верховний Суд наголосив на необхідності надання оцінки в сукупності всіх наданих сторонами доказів, у тому числі, наявності зазначеної звітності по Львівській, Івано-Франківській, Вінницькій області і її відсутність про діяльність у Донецькій області.
За наслідками повторного перегляду справи Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 31 березня 2026 року позов задовольнив.
Суд апеляційної інстанції, встановивши підстави для задоволення позовних вимог, виснувався про безпідставність висновку контролюючого органу щодо неможливості застосування до позивача положень п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо ТОВ «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.СЕРВІС» відповідно до поданого ним повідомлення від 20 березня 2024 року.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, в обґрунтування якої зазначив, що апеляційним судом зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначив, що позивачем не дотримано всі вимоги п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки не доведено обставин, за яких до платника податків підлягає застосуванню спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до позивача, у зв`язку із чим, рішенням від 18 квітня 2024 року №28353/6/04-36-07-12 є правомірним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням положень чинного законодавства.
Зокрема, відповідач пояснив, що підставою задоволення апеляційної скарги стали договори про надання послуг які визнано належними доказами можливості зберігання первинних документів на території замовників, навіть за відсутності зареєстрованого об`єкта оподаткування, через який провадиться діяльність (за формою 20-ОПП), тобто без оформлення відповідного об`єкта як офісного приміщення для зберігання первинних документів. Однак, на думку скаржника такий висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки сам по собі договір про надання послуг не підтверджує факту зберігання первинних документів на території замовників. Договір №900-ДЕМ від 01 лютого 2022 року, укладений з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», та договір №10476-ДС від 29 березня 2019 року, укладений з ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ», регулюють саме порядок надання послуг, а не порядок зберігання первинних документів.
З-поміж іншого, відповідач зазначив, що суд апеляційної інстанції не перевірив, яким чином підприємство, основне місцезнаходження якого знаходиться у Дніпропетровській області, організувало облік, фінансування витрат щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, ведення кадрової документації, нарахування та виплату заробітної плати, а також зберігання первинних документів. Також апеляційний суд не встановив факту наявності або відсутності первинних документів, не перевірив реальне місце їх зберігання, не дослідив порядок ведення кадрової документації, нарахування та виплати заробітної плати, обліку та списання ТМЦ, а також не з`ясував, чи були документи фізично на території замовників.
Верховний Суд ухвалою від 22 червня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Сервисы для юристов