ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" вересня 2015 р. м. Київ К/800/26088/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс»
до відповідача-1 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, стягнення надміру сплаченого податку, -
В С Т А Н О В И В :
До суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (далі Товариство) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, стягнення надміру сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита. Позов мотивовано тим, що Митницею протиправно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, оскільки Товариством були надані всі необхідні документи для підтвердження правильного визначення декларантом митної вартості товару. Посилаючись на протиправність дій Митниці, Товариство просило задовольнити позов.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014р., позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 4.12.2013р. і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позову, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.
У своїх запереченнях позивач вважає рішення судів законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, подано митну декларацію №100270000/2013/257884, в якій визначено митну вартість товару за ціною договору.
Митницею витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, а саме: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів, виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, прайс - листи виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про
якісні та вартісні характеристики товару, інші документи для підтвердження вартості товару (за бажанням).
Товариством витребувані документи в повному обсязі надано не було, в зв'язку з чим, після завершення процедури консультацій, Митницею 4.12.2013р. прийнято картку відмови в митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості товару і визначено вартість за резервним методом.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Митним Кодексом України, що набув чинності з 1.06.2012р.
Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача-1 щодо надання додаткових документів виконано не було.
Відповідно до статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів обумовлено статтею 55 МК України. Аналіз наведених норм, а також положень наказу Мінфіну від 24.05.2012р. N598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 2242 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
В постанові Верховного Суду України від 2.06.2015р. (справа №21-498а15) зазначено :
«Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції статей 53, 54 МК у подібних правовідносинах та у постанові від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15) зазначив таке.
Сервисы для юристов