Постанова ВАСУ від 01.06.2026 року у справі №320/60498/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року

м. Київ

справа № 320/60498/24

адміністративне провадження № К/990/11777/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2025, ухвалене суддею Лискою І. Г., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026, ухвалену колегією суддів у складі Ключковича В. Ю., Беспалова О. О., Вівдиченко Т. Р., у справі № 320/60498/24 за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Північно-східного офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнз Груп», про визнання протиправним та скасування висновку,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-східного офісу Держаудитслужби, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати висновок Північно-східного офісу Держаудитслужби від 26.11.2024 про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2024-09-27-009060-а.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо наявності порушень не відповідають дійсності, оскільки тендерна документація складена у відповідності до норм чинного законодавства України у сфері публічних закупівель, а подана тендерна пропозиція переможця закупівлі відповідала її вимогам, а тому були відсутні підстави для її відхилення.

Позивач зауважував, що законодавство у сфері публічних закупівель не визначає обов`язку замовника зазначати у тендерній документації вимоги щодо підтвердження ступеня локалізації. У зв`язку з цим, на думку позивача, сама по собі відсутність у тендерній документації таких вимог не свідчить про наявність порушень законодавства у сфері публічних закупівель. При цьому позивач акцентував увагу на тому, що за відсутності у тендерній документації відповідних вимог у нього також були відсутні правові підстави для відхилення тендерної пропозиції учасника з мотивів неподання підтвердження ступеня локалізації, оскільки такі вимоги замовником не встановлювалися.

Позивач також звертав увагу на те, що вимоги щодо підтвердження ступеня локалізації застосовуються лише у випадку, якщо виконання робіт передбачає набуття замовником у власність товарів, вартість яких перевищує 200 тис. грн. Водночас у межах спірної процедури закупівлі замовнику не передавалися товари, вартість кожного з яких перевищувала б вказану суму.

У зв`язку з цим позивач вважав помилковим підхід відповідача щодо сумування вартості усіх товарів, які передавалися замовнику, оскільки, на його думку, вимоги щодо локалізації підлягають застосуванню лише у разі, якщо вартість окремого товару перевищує 200 тис. грн, а не сукупна вартість усіх товарів, що є предметом закупівлі.

Крім того, позивач не погодився із визначеним відповідачем способом усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язань за договором, оскільки відповідач не конкретизував передбачений законодавством спосіб розірвання договору, що свідчить, на думку позивача, про нечіткість та невизначеність оскаржуваного висновку як акта індивідуальної дії.

Позивач вказав, що положення цивільного та господарського законодавства передбачають декілька способів припинення договірних зобов`язань та розірвання договору, а тому відповідач мав би чітко, конкретно та зрозуміло визначити спосіб усунення виявлених порушень, який підлягав застосуванню у спірних правовідносинах.

Як зазначав позивач, встановлене відповідачем порушення мало формальний характер та не спричинило негативного впливу на бюджет чи інших істотних наслідків, а тому визначений відповідачем спосіб усунення порушень шляхом розірвання договору є непропорційним.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 20.05.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026, задовольнив позовні вимоги.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що частина друга статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон), якою визначено перелік відомостей, що мають міститися у тендерній документації, не передбачає обов`язку замовника зазначати вимоги щодо підтвердження ступеня локалізації.

При цьому, суди врахували роз`яснення Міністерства економіки України, в яких зазначено, що для підтвердження відповідного ступеня локалізації замовник може, а не зобов`язаний встановити у тендерній документації вимогу щодо зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації про наявність запропонованого товару у переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації, який формується та ведеться уповноваженим органом, або вимогу щодо зазначення посилання на відповідний товар.

З огляду на наведене, суди дійшли висновку, що закон встановлює лише право, а не обов`язок замовника зазначати у тендерній документації вимоги щодо підтвердження ступеня локалізації, а відтак незазначення у тендерній документації таких вимог не свідчить про те, що у спірних правовідносинах тендерна документація була складена з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель.

Суди також зазначили, що вартість кожного окремого товару, наведеного в оскаржуваному висновку, не перевищує вартісну межу у 200 тис. грн, а тому на такі товари не поширюються вимоги щодо підтвердження ступеня локалізації. При цьому суди врахували, що замовником були надані документи на підтвердження вартості кожної окремої одиниці товару, однак відповідач зазначені пояснення та документи належним чином не врахував.

Суди акцентували увагу на тому, що відсутність документів чи інформації, подання яких не передбачено тендерною документацією, не може бути підставою для відхилення замовником тендерної пропозиції учасника.

У зв`язку з цим суди зазначили, що, оскільки тендерна документація не містила вимог щодо підтвердження ступеня локалізації, твердження відповідача про обов`язок позивача відхилити тендерну пропозицію у зв`язку з недотриманням вимог тендерної документації є необґрунтованим, адже відповідна вимога тендерною документацією прямо не встановлювалася.

Крім того, суди зазначили, що ані під час проведення моніторингу закупівлі, ані під час розгляду справи у суді відповідач не надав доказів того, що виявлені порушення спричинили шкідливі наслідки, призвели до нецільового чи незаконного використання бюджетних коштів або завдали шкоди бюджету.

За таких обставин суди дійшли висновку про відсутність обґрунтованих та співмірних підстав для покладення на позивача зобов`язання щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язань за договором.