ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 640/227/19
адміністративне провадження № К/990/3841/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2025 року (головуючий суддя Клопот С.Л.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року (головуючий суддя Файдюк В.В., судді - Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність щодо невручення відповідачем Наказу ГУ ДФС у м. Києві від 15 травня 2018 року №8458 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 », повідомлення від 17 травня 2018 року №23383/0/26-15-42-03-27 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та податкових повідомлень - рішень від 21 липня 2018 року: №0085074203, №0085094203, №0085084203;
визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ ДФС у м. Києві від 15 травня 2018 року №8458 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 »;
визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати належних сум податків до бюджету позивачем як фізичною собою, за результатами якої складено Акт від 31 травня 2018 року №2574/26-15-42-03/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - Фізичної особи ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору від доходів, отриманих як додаткове благо, за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року».
Позов обґрунтовано тим, що з наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник повинен був бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, водночас невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) має наслідком визнання перевірки незаконною.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2019 року відкрито провадження у цій адміністративній справі.
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Клопота С.Л. від 2 червня 2025 року справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити постанову, якою справу направити для продовження розгляду до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Зокрема, скаржник посилається на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції та під час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; викладені у рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи; судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
ГУ ДПС у м. Києві, скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Зокрема у відзиві відповідач зазначає, що контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, за результатами перевірки було складено Акт про проведення перевірки на підставі якого 21 липня 2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому оскаржуваний наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушенного права. Неправомірність дії контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами для позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також у порядку жодного судочинства.
Справа №640/227/19 надійшла до Верховного Суду 18 березня 2026 року.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі Наказу ГУ ДФС у м. Києві від 15 травня 2018 року №8458 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 », згідно повідомлення від 17 травня 2018 року №23383/Ф/26-59-15-42-03-27, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору від доходу, отриманого як додаткове благо, а саме доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, тривалістю 5 робочих днів з 24 травня 2018 року по 31 травня 2018 року, за результатами якої 31 травня 2018 року складено Акт №2574/26-15-42-03/2543700715 (далі - Акт перевірки).
На підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом 21 липня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0085074203, №0085094203, №0085084203, які оскаржуються позивачем у справі №640/225/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач не погоджуючись з прийнятим контролюючим органом наказом від 15 травня 2018 року, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невручення наказу про проведення перевірки, а також протиправними дії податкового органу про призначення та проведення перевірки, останній звернувся до суду з цим позовом.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про проведення перевірки як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу під час призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. З посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
Сервисы для юристов