ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 420/19712/24
адміністративне провадження № К/990/48798/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Желєзного І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/19712/24
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року (суддя Вовченко О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року (головуючий суддя - Скрипченко В.О., судді: Коваль М.П., Осіпов Ю.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - Мін`юст, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії Мін`юсту, які полягали в опрацюванні та надсиланні до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) листа Мін`юсту № 8700/5.3/30-20 від 26 жовтня 2020 року щодо справи 63403/13 за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України й додатків до нього; зобов`язати Мін`юст повідомити про таке визнання протиправними дії Міністерства юстиції України ЄСПЛ;
- визнати протиправною бездіяльність Мін`юсту, яка полягала у ненаданні ніяких матеріалів та документів до ЄСПЛ щодо справи 63403/13 за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України від 18 грудня 2020 року та у наступному, та зобов`язати Мін`юст припинити таку бездіяльність та надати до ЄСПЛ усі документи та матеріали, необхідні для об`єктивного вирішення ЄСПЛ справи 63403/13 за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України відповідно до конвенційних стандартів прав людини та правомірних інтересів держави Україна;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мін`юсту моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_1 через незаконні дії та бездіяльність суб`єктів владних повноважень, а саме Міністерства юстиції України, у розмірі 25000 грн.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, закрито провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, обґрунтовуючи порушення своїх прав оспорюваними діями відповідача, вказує на те, що дії Мін`юсту щодо підготовки та подання до ЄСПЛ листа №8700/5.3/30-20 та подальшої бездіяльності грубо порушують його права на честь, гідність та ділову репутацію, як колишнього Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ, гарантовані частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статтями 21 та 28 Конституції України та статтями 297 та 299 Цивільного кодексу України.
У зв`язку із цим суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 201, 297, 299 Цивільного кодексу України, які закріплюють право фізичної особи звернутися до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, зробив висновок, що правовідносини між сторонами виникли із цивільних відносин та мають приватно-правовий характер. Відтак, ці правовідносини не можуть бути предметом розгляду адміністративним судом у порядку адміністративного судочинства та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції, навіть якщо стороною у спорі виступає суб`єкт владних повноважень.
Також суд першої інстанції зауважив, що позивач, окрім указаного, вважає, що оспорювані дії Мін`юсту грубо порушують його конституційні та процесуальні права на захист, як підозрюваного у кримінальному провадженні 52017000000000361, де досі триває досудове розслідування.
Урахувавши норми кримінального процесуального законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що процедура захисту позивача, як підозрюваного в рамках кримінального провадження, визначена кримінально-процесуальним, а не адміністративним процесуальним кодексом, а тому спори, що виникають з підстав таких порушень не є публічно-правовими.
На основі наведеного суд першої інстанції уважав, що оскільки спір не підлягає розгляду адміністративним судом за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. При цьому суд, на виконання вимог статті 239 КАС України, роз`яснив позивачу, що спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства з підстав порушення права на честь, гідність та ділову репутацію позивача та в порядку кримінального судочинства з підстав порушення прав позивача як підозрюваного в кримінальному провадженні.
Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої про непоширення юрисдикції адміністративних судів на спірні правовідносини, оскільки відповідач у спірних правовідносинах діяв по відношенню до позивача не як суб`єкт владних повноважень. Тому, апеляційний суд визнав висновки суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд підкреслив, що до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду. Прийняте суб`єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність безпосередньо стосуються правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов`язків) цієї особи.
Водночас, у цій справі ОСОБА_1 оскаржує дії/бездіяльність Мін`юсту під час здійснення захисту інтересів України у ЄСПЛ у спорі з іншою юридичною особою. У цьому спорі відсутній такий обов`язковий елемент, як зв`язок між здійсненням органом влади - Мін`юстом покладених на нього владно-управлінських функцій та порушенням прав, свобод чи інтересів позивача внаслідок того, що відповідач не приймав жодних владно-управлінських рішень щодо позивача, не порушував прав, свобод чи інтересів позивача внаслідок реалізації своїх функцій. Взаємодія Уряду та ЄСПЛ за своєю правовою природою не являється здійсненням владно-управлінських функцій по відношенню до позивача та об`єктивно не змінює, не припиняє та не порушує прав та законних інтересів позивача.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Сервисы для юристов