Ухвала КЦС ВП від 23.09.2018 року у справі №638/19588/16-ц

Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 638/19588/16

провадження № 61-43585св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «СБЕРБАНК»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року у складі судді Подус Г. С. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» (далі ПАТ «СБЕРБАНК», банк), у якому просив визнати недійсним договір банківського вкладу № 3330/026/539649 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред`явника від 04 грудня 2013 року; застосувати наслідки недійсності правочину, повернувши сторони у первісний стан; зобов`язати ПАТ «СБЕРБАНК» видати належні йому грошові кошти у сумі 105 000 доларів США за договором банківського вкладу № 3330/026/539649 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред`явника від 04 грудня 2013 року та прийняти від нього все, одержане ним від ПАТ «СБЕРБАНК» на виконання договору банківського вкладу № 3330/026/539649 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред`явника від 04 грудня 2013 року та зобов`язати ОСОБА_1 повернути ПАТ «СБЕРБАНК» одержане ним на виконання договору банківського вкладу № 3330/026/539649 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред`явника від 04 грудня 2013 року.

Позов мотивований тим, що 04 грудня 2013 року між ним та публічним акціонерним товариством «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», який змінив назву на ПАТ «СБЕРБАНК», укладено договір банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на суму 105 000 доларів США строком отримання (розміщення вкладу) 367 днів до 06 грудня 2014 року із сплатою процентної ставки у розмірі 8,5 % річних.

Згідно з пунктом 1.7. договору передбачено, що погашення сертифікату та сплата процентів за ним відбувається у валюті, в якій випущено сертифікат.

Вказував, що 27 травня 2014 року він звернувся до банку із заявою про дострокове погашення ощадного сертифікату. Банк повідомив його про те, що грошові кошти у іноземній валюті, отримані від дострокового погашення ощадного (депозитного) сертифікату, підлягають обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України із подальшим зарахуванням гривневого еквіваленту від продажу такої іноземної валюти на його поточний рахунок у національній валюті, відкритий у банку, кошти з якого можуть бути видані йому або перераховані за його розпорядженням на інший рахунок не раніше, ніж через п`ять робочих днів після їх зарахування. Мотивуючи свої дії неможливістю повернення депозиту у валюті вкладу - доларах США, через дію постанови Правління Національного банку України від 16 вересня 2013 року № 365, банк здійснив повернення вкладу у гривні.

Зазначав, що на час укладення договору банк не привів типовий договір у відповідність до вимог законодавства, що призвело до введення його в оману щодо повернення вкладу не у доларах США.

Вважав, що укладаючи угоду він діяв під впливом обману, вважаючи, що зможе у будь-який час отримати внесені ним кошти у валюті вкладу, як це випливає із тексту договору. Посилався також на те, що він не має юридичної освіти, не був та не є спеціалістом у галузі банківського права чи економіки, тобто не володіє спеціальними знаннями, послуговуючись лише загальноприйнятими нормами банківського обслуговування, консультаціями працівників банку та текстом договору. Якби відповідач попередив його про таку основну характеристику пропонованої банківської послуги - неможливість отримання вкладу в іноземній валюті, то він би не уклав спірний договір.