Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 592/819/18
провадження № 61-48996св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 02 серпня 2018 року у складі судді Корольової Г. Ю. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (далі - Управління виконавчої дирекції Фонду) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог посилалася на такі обставини. З липня 2004 року вона працювала на посаді головного спеціаліста-юриста юридичного відділу Виконавчої дирекції Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Сумське обласне відділення Фонду). 26 травня 2017 року її повідомили про зміни в організації виробництва і праці у зв`язку з припиненням Сумського обласного відділення Фонду шляхом приєднання. У зв`язку із проведенням реорганізації, у червні 2017 року їй було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів, на що вона погодилась і з 01 серпня 2017 року продовжувала працювати на новій посаді у зв`язку з переведенням. Перебуваючи у відпустці, 26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 отримала попередження про зміни істотних умов праці, а саме: про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які мали вступити в дію з 01 січня 2018 року та про можливе наступне вивільнення. На засіданні первинної організації профспілки державних установ від 19 грудня 2017 року надано згоду на звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
21 грудня 2017 року позивач звернулась до голови кадрової комісії з проханням запропонувати їй будь-яку роботу, але того ж дня наказом відповідача від 21 грудня 2017 року її звільнили з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. З цим наказом позивач ознайомилась під підпис 29 грудня 2017 року і того ж дня отримала трудову книжку.
Посилаючись на порушення відповідачем порядку вивільнення працівників, а також на те, що її не було попереджено у встановлений строк про наступне вивільнення, а також на неврахування її переважного права залишитись на роботі, позивач просила суд скасувати наказ від 21 грудня 2017 року № 397-К про її вивільнення, поновити позивача на роботі в Управлінні виконавчої дирекції Фонду, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 20 листопада 2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, позивач була завчасно повідомлена про наступне вивільнення, а відповідач не мав можливості запропонувати позивачу іншу роботу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 20 листопада 2018 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для справи, не надали належної оцінки доказам, які підтверджують порушення відповідачем процедури звільнення.
Заявник стверджує про незаконність переведення на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників та доходів, хоча на вакантну посаду головного спеціаліста в юридичному відділі, було призначено ОСОБА_2 , який є сином заступника начальника Фонду соціального страхування ОСОБА_3 , що, на її думку, свідчить про факт корупції. З інформацією про зміну в організації виробництва і праці та про можливе майбутнє вивільнення її було ознайомлено 26 жовтня 2017 року під час перебування у відпустці, а під час отримання 29 грудня 2017 року наказу про звільнення з роботи у тексті наказу позивач зазначила факт незгоди із ним.
На думку позивача, суди не взяли до уваги доводи щодо переважного права на працевлаштування позивача, а перебіг двомісячного строку попередження про майбутнє звільнення розпочався з 15 грудня 2017 року, після вирішення питання про звільнення позивача кадровою комісією.
У лютому 2019 року надійшов відзив Управління виконавчої дирекції Фонду на касаційну скаргу, в яких відповідач просив відхилити касаційну скаргу, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Сервисы для юристов