Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 524/3188/17
провадження № 61-822св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, у складі судді Кривич Ж. О., від 20 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Бондаревської С. М., від 20 грудня 2019 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання удаваним договору купівлі-продажу квартири.
Позовна заява мотивована тим, що він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , однак на даний час між ними склалися неприязні відносини. Зазначав, що, у період спільного проживання вони придбали автомобілі: Toyota Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які ОСОБА_3 продала без його згоди. Позивач вважає, що за отримані від продажу автомобілів гроші ОСОБА_3 купила квартиру
АДРЕСА_1 , яку було оформлено на ім`я її батька ОСОБА_2 .Вказував, що у провадженні Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області перебуває справа про встановлення факту його спільного проживання з ОСОБА_3 та поділ спільного майна. Відтак, вважав, що оскільки квартира була придбана за гроші від продажу вказаних автомобілів, які придбані ними за спільні з ОСОБА_3 кошти, то квартира є спільною сумісною власністю, а відтак він є власником цієї квартири.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати удаваним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 жовтня 2016 року у частині покупця; визнати його покупцем за вказаним договором купівлі-продажу; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 вересня 2019 року позовні вимоги залишено без задоволення. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 травня 2017 року, а саме: скасовано заборону ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо продажу квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він був власником відчужених ОСОБА_3 транспортних засобів, та що саме за ці грошові кошти відповідач придбав спірну квартиру. Місцевий суд дійшов висновку про те, що спірний правочин не є удаваним, при його укладенні дотримані вимоги закону щодо форми і змісту договору купівлі-продажу, а тому вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 20 вересня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що позивачем не доведено належними доказами, що між ОСОБА_2 як покупцем спірної квартири і ОСОБА_6 як продавцем виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором купівлі-продажу, а також, що воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними правочином. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що спірна квартира придбана за грошові кошти, отримані від продажу автомоблів, мотивуючи це тим, що ці факти є недоведеними та самі по собі не можуть свідчити про удаваність оспорюваного договору купівлі-продажу, при цьому встановлено реальність наслідків укладеного правочину, які спрямовані саме на продаж квартири (квартира фактично передана та перебуває у власності відповідача, нею фактично користується ОСОБА_3 на підставі договору позички) і які були б відсутні у разі його удаваності. Окрім того, апеляційний суд вважав, що позивачем фактично оспорюється реальність правочину, укладеного між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_6 (продавець), проте остання позивачем не була визначена як сторона чи третя особа, відтак, судом до участі у цій справі не залучена, що є неправомірним, оскільки рішення може вплинути на її права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
Сервисы для юристов