Постанова КЦС ВП від 04.10.2018 року у справі №2-616

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 2-616/09-ц

провадження № 61-4559св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Кредитна спілка «Хортиця»,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2009 року у складі судді Федченко І. М. та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Осоцького І. І., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2008 року Кредитна спілка «Хортиця» (далі - КС «Хортиця») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позову посилалася на те, що відповідачі в односторонньому порядку відмовилися від виконання договірних зобов'язань щодо погашення кредиту, в установлені строки заборгованість не погасили. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив стягнути на його користь солідарно з боржника та поручителя суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 22181,44 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2009 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КС «Хортиця» 22 181, 40 грн заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а за договором поруки, укладеним між КС «Хортиця»та поручителем, останній несе солідарну відповідальність за зобов'язання позичальника перед кредитором.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2016 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КС «Хортиця» 19698, 33 грн заборгованості за кредитним договором.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач надав суду уточнений розрахунок заборгованості за кредитом щодо поручителя з урахуванням приписів частини четвертої статті 559 ЦК України, відповідно до якої вимога до поручителя має бути пред'явлена до суду в межах шестимісячного строку з дня настання строку погашення чергового платежу.

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4

10 жовтня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за цією касаційною скаргою.

08 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ призначено справу до розгляду.

29 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що за умовами договору позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати кошти за кредитним договором до 15 числа кожного місяця. Починаючи з березня 2008 року, позичальник не сплачував борг за кредитом, а тому у кредитора виникло право вимоги до поручителя саме 16 березня 2008 року. Оскільки кредитор не вжив заходів щодо звернення до поручителя у строк із 16 березня 2008 року, то порука припинилась зі спливом шестимісячного строку від цієї дати, тобто 16 вересня 2008 року.

Касаційна скарга не містить доводів щодо законності та обґрунтованості судових рішень в частині позову до ОСОБА_3, тому в цій частині оскаржувані судові рішення не переглядаються.

25 листопада 2016 року від КС «Хортиця» надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають установленим обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Внаслідок порушення позичальником зобов'язань за договором, позивач направив 06 серпня 2008 року на адресу як позичальника, так і поручителя, письмові вимоги, у яких установив строк повернення кредиту до 08 вересня 2008 року. Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор змінив строк виконання зобов'язань за договором, і саме з цієї дати починає сплив строку позовної давності для пред'явлення вимог до позичальника та шестимісячний строк для пред'явлення вимог до поручителя.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.