Постанова КЦС ВП від 26.09.2018 року

Постанова

Іменем України

26 вересня2018 року

м. Київ

справа № 713/285/2012

провадження № 61-10345св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24 березня 2016 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Бондаренка Ю. О., Павліченко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 20 червня 2009 року ОСОБА_2 позичив у нього 70 тис. доларів США, що еквівалентно 560 тис. грн, для придбання будинку, та зобов'язався повернути їх до 20 червня 2010 року. Оскільки відповідачами було придбано будинок на позичені кошти в інтересах сім'ї, то вони несуть солідарну відповідальність за борговими зобов'язаннями. Враховуючи те, що своїх зобов'язань у встановлений договором позики строк позичальник не виконав, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь 560 тис. грн.

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, посилаючись на те, що вказаний договір було укладено без її відома та згоди, хоча цей правочин виходить за межі дрібного побутового. У зв'язку з цим ОСОБА_3 просила визнати договір позики недійсним.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2013 року у складі судді Кемінь В. Д. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь з ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 560 тис. грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що ОСОБА_2 використав позичені кошти на придбання будинку, право власності на який зареєстровано за кожним із подружжя в рівних частках, що створює і для його дружини обов'язок з повернення зазначених коштів. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_3 не довела обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2013 року залишено без змін.