Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 523/13833/17
провадження № 61-42045св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 19 липня 20178 року та касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на постанову апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 27 липня 2018 року про виправлення описки),
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ»), третя особа - ОСОБА_2 про зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він працював у ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді начальника служби безпеки та 30 серпня 2017 року звернувся до відповідача із заявою, яку доповнив заявами 07 вересня 2017 року, 11 вересня 2017 року, про звільнення його за власним бажанням за частиною третьою статті 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, з проханням виплатити йому вихідну допомогу на підставі статті 44 КЗпП України. На думку позивача з боку ДП «МТП «Чорноморськ» були порушені наступні норми законодавства про працю: в порушення частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавець не провів консультації з профспілкою, членом якої він був, про заходи запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень, а також в порушення статті 32 КЗпП України, роботодавець не повідомив його за два місяці про впровадження змін та обсягу його посадових обов`язків; в порушення статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати його не повідомляли про відомості зазначені у вказаній статті; в порушення статті 79 КЗпП України та статті 10 Закону України «Про відпустки», роботодавець не повідомляв його письмово про дату початку відпустки за два тижні до встановленого графіком терміну; листом від 01 вересня 2017 року його, як начальника служби безпеки, було позбавлено права підпису заявок на оформлення персональних і транспортних перепусток та матеріальних перепусток на ввіз/внесення, вивіз/винос торгово-матеріальних цінностей на територію порту, а також листом від 22 серпня 2017 року було припинено дію його перепустки для входу в адмінбудівлю Управління порту та на виробничі території порту; в порушення статті 116 КЗпП України під час його звільнення йому не були виплачені всі суми, що належать йому від підприємства, а саме не була виплачена вихідна допомога в силу статті 44 КЗпП України.
Незважаючи на посилання ОСОБА_1 про порушення трудового законодавства відповідач наказом від 11 вересня 2017 року звільнив його з займаної посади на підставі статті 38 КЗпП України. Позивач стверджує, що відповідач у зв`язку з порушенням законодавства про працю був зобов`язаний його звільнити за частиною третьою статті 38 КЗпП України, а не здійснивши цього, порушив його право на отримання вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку. Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним наказ відповідача про припинення трудового договору в частині визнання підстав його звільнення; зобов`язати відповідача змінити формулювання причин його звільнення з статті 38 на частину третю цієї ж статті КЗпП України - у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю; стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при виконанні трудових обов`язків позивачем ОСОБА_1 , відповідачем - ДП «МТП «Чорноморськ» не допускалось порушення трудового законодавства, у зв`язку із чим звільнення позивача з займаної посади за частиною третьою статті 38 КЗпП України є неможливим.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 27 липня 2018 року про виправлення описки) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року, в частині відмови у визнанні незаконним наказу ДП «ТМП «Чорноморськ» від 11 вересня 2017 року № 508/О-1 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за статтею 38, стягнення вихідної допомоги і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, скасовано та в цій частині прийнято нову постанову.
Визнано незаконним і скасовано наказ ДП «МТП «Чорноморськ» від 11 вересня 2017 року № 508/О-1 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «МТП «Чорноморськ» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про судовий збір.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що не встановивши вини роботодавця у порушенні вимог трудового законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зміни причини звільнення позивача за частиною третьою статті 38 КЗпП України. Разом із тим, поза увагою суду залишилося те, що в разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України), не підтверджуються, або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на частину першу або взагалі статтю 38 КЗпП України. З цих підстав, наказ ДП «МТП «Чорноморськ» від 11 вересня 2017 року № 508/О-1 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України, є незаконним і підлягає скасуванню. Оскільки позивач не вважається таким, що припинив трудові відносини з відповідачем, у зв`язку із чим останній не повинен сплачувати йому вихідну допомогу при звільненні і середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.
Сервисы для юристов