Ухвала КЦС ВП від 17.06.2019 року у справі №442/2252/17

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 442/2252/17

провадження № 61-9387св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда Микола Миколайович, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії судів:

Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви та рішень судів попередніх інстанцій

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (далі - ПАТ "Укрінбанк"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.

М., ОСОБА_2, про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2017 року замінено відповідача у справі з ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "Українська інноваційна компанія".

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт на житловий будинок на АДРЕСА_1.

Заяву мотивовано тим, що на час розгляду судом цієї справи здійснюється ліквідація ПАТ "Українська інноваційна компанія" (правонаступник ПАТ "Укрінбанк") шляхом продажу його майна та відчуження всіх його активів і зобов'язань.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 жовтня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява ОСОБА_1 є недостатньо обґрунтованою, а заходи забезпечення позову, які заявник просила суд застосувати, не відповідають суті спору та є неспівмірними з його вимогами.

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 жовтня 2018 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 задоволено. Накладено арешт на житловий будинок на АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час розгляду справи проводиться ліквідація відповідача шляхом продажу майна банку та відчуження його активів.

Відчуження під час судового розгляду цієї справи нерухомого майна - житлового будинку на АДРЕСА_1, який фактично перебуває у власності відповідача, на користь третіх осіб може створити реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду.

Між сторонами виник спір з приводу зазначеного нерухомого майна, вжиття заходів забезпечення позову є вмотивованим, співмірним із заявленими позивачем вимогами та не порушує прав відповідача на володіння та користування спірним майном.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ПАТ "Українська інноваційна компанія", посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просило скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 жовтня 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що відносно ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є правонаступником ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Укрінком", процедура ліквідації не здійснюється, примусова реалізація майна товариства не відбувається.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечувала проти доводів ПАТ "Українська інноваційна компанія", а оскаржувану постанову апеляційного суду вважала законною і обґрунтованою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року і витребувано із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області цивільну справу № 442/2252/17.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Українська інноваційна компанія", треті особи: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М. М., ОСОБА_2, про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ "Укрінбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М. М., ОСОБА_2, про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок.

У позовній заяві зазначила, що 11 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Укрінбанк" було укладено кредитний договір № 60777. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 11 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрінбанк" укладено договір поруки.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2017 року замінено відповідача у справі з ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "Українська інноваційна компанія".

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт на житловий будинок на АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки на час розгляду судом цієї справи здійснюється ліквідація ПАТ Українська інноваційна компанія" (правонаступник ПАТ "Укрінбанк"), шляхом продажу його майна та відчуження всіх його активів і зобов'язань.

13 липня 2016 року наглядовою радою ПАТ "Укрінбанк" було ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "Укрінком", змінено місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінено види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947).

Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ "Укрінком" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "Укрінком", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ "Укрінбанк".

Згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінком" від 28 березня 2017 року змінено назву акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396).

Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 2017 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Укрінком" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ "Укрінком" та ПАТ "Український інноваційний банк".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Щодо можливості касаційного оскарження постанови апеляційного суду про забезпечення позову за наслідками перегляду ухвали про відмову у такому забезпеченні

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частини 1 статті 400 ЦПК України (щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову), після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення (частина 1 статті 389 ЦПК України).

До суду касаційної інстанції можна оскаржити як ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову після її перегляду в апеляційному порядку, так і прийняту за результатами перегляду вказаної ухвали постанову суду апеляційної інстанції, який таку ухвалу залишив без змін. Крім того, у касаційному порядку можливо оскаржити ухвалу суду апеляційної інстанції, яка передбачає вжиття заходів забезпечення позову, а також постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні є зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження.

Неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.

Зазначені висновки щодо можливості оскарження у касаційному порядку постанови апеляційного суду про забезпечення позову, прийнятої у результаті скасування ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, з огляду на положення частини 1 статті 389 ЦПК України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Щодо вжиття заходів забезпечення позову у цій справі

Згідно із частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

За змістом частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у ~law23~, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім цього, як роз'яснено Верховним Судом України у пункті 10 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, а відповідач фактично не позбавлений користуватись спірним майном за винятком відчуження такого.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.

Предметом позову у цій справі є вимоги про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, переданий позивачкою в іпотеку ПАТ "Укрінбанк" на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між ПАТ "Укрінбанк" та ОСОБА_2. Позивачка не погоджується з порядком набуття відповідачем спірного будинку у власність з огляду на відсутність в іпотечному договорі обраного банком способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що оскільки на момент розгляду цієї справи здійснюється ліквідація відповідача і є можливим примусове відчуження його майна та всіх або частини його активів і зобов'язань, то у випадку задоволення позовних вимог у цій справі це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Обов'язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Апеляційний суд врахував, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є нерухомість, і вжиття заходів забезпечення позову є вмотивованим, співмірним із заявленими позивачем вимогами та не порушує прав відповідача щодо володіння і користування спірним майном.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає, що ОСОБА_1 належним чином обґрунтувала існування об'єктивних ризиків невиконання чи утруднення виконання у майбутньому можливого рішення суду у цій справі.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову передбачений чинним законодавством України, є необхідним і достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення, а невжиття заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення питання щодо забезпечення позову у цій справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк