Постанова КЦС ВП від 27.05.2019 року у справі №156/93/16-ц

Постанова

Іменем України

14 травня 2019 року

м. Київ

справа № 156/93/16-ц

провадження № 61-16180св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2016 року у складі судді Нєвєрова І. М. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 01 липня 2016 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовну заяву мотивовано тим, що 12 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачу отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Однак, станом на 31 грудня 2015 року у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 2 154, 33 доларів США, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, однак у задоволенні позову слід відмовити повністю, беручи до уваги клопотання відповідача про застосування строку позовної давності. Строк дії кредитного договору, укладено сторонами 12 липня 2007 року, не визначено. Останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2007 року позичальником було внесено 26 вересня 2008 року, однак з позовом до суду банк звернувся лише 16 лютого 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого просив відповідач.