Ухвала КЦС ВП від 27.09.2018 року у справі №377/128/18

Постанова

Іменем України

14 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 377/128/18

провадження № 61-44680 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Лесько А. О., МартєваС. Ю. та Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Орган Опіки та Піклування виконкому Славутицької міської Ради Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Славутицької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 10 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Гуля А. В. та Іванової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2018 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про визначення місця проживання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із нею. З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд зобов'язати ОСОБА_5 повернути їй сина ОСОБА_6, визначити місце проживання малолітньої дитини, стягнути з відповідача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 704 гривні 80 копійок, витрати за надання професійної правничої допомоги та допустити негайне виконання рішення суду на підставі протиправної поведінки ОСОБА_5, який протягом більше, як двох місяців після самовільної зміни місця проживання їх сина фактично не дає позивачці можливості спілкуватися з дитиною, піклуватися та виховувати його.

В обґрунтування вимог посилалась на те, що з 2012 року у неї та відповідача склались фактичні шлюбні відносини, вони почали проживати в орендованій квартирі АДРЕСА_1 та вести спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6, батьком якого є відповідач ОСОБА_5 про що зроблено запис у свідоцтві про народження дитини. Після народження їх спільної дитини особисті стосунки з відповідачем істотно погіршилися.

З грудня 2017 року син ОСОБА_6 був влаштований у дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 8 «Теремок» - ЦентрСофії Русової. 22 лютого 2018 року ОСОБА_5 самостійно без попереднього погодження з ОСОБА_4 подав заяву на відрахування дитини з дитячого садка, забрав його документи з садка разом із дитиною. І саме з цього дня він повністю ізолював сина ОСОБА_6 від спілкування з нею, не надаючи їй можливості спілкуватися з дитиною, забирати її до себе, гуляти з сином, в тому числі і спілкуватися по телефону, приймати участь у її вихованні .

З серпня 2017 року відповідач не працює, є безробітним, і поки не виявляє бажання до працевлаштування. Тому всі питання забезпечення дитини лежать на ній та її батьках. Вищенаведені обставини та вимоги норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про наявність у неї достатніх підстав для того, щоб визначити місце проживання їх сина ОСОБА_6 разом із нею.

16 квітня 2018 року відповідачем ОСОБА_5 подано до суду зустрічний позов до позивачки з вимогою визначити місце проживання дитини разом із ним, та визначити режим спілкування дитини із матір'ю, мотивуючи тим, що 06 січня 2018 року ОСОБА_4 припинила сімейні відносини з ним, виселилася з квартири де вони мешкали та обрала собі інше місце проживання, а їх син ОСОБА_6 залишився проживати разом із ним.

Весь січень 2018 року між ними були нормальні відносини, дитина проживала разом із батьком та у них не виникало ніяких непорозумінь щодо участі ОСОБА_4 у спілкуванні з дитиною. За січень місяць вона зустрічалася з дитиною лише кілька разів. Згодом ОСОБА_4 почала писати заяви та скарги на нього, що нібито він обмежує її участь у спілкуванні з дитиною, що не відповідає дійсності. Вважає, що місце проживання дитини має бути визначено за місцем проживання його батька.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 10 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_6 його матері - ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 відмовлено.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 і відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 суд першої інстанції, з посиланням на Декларацію прав дитини, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року виходив з того, що під час розгляду справи виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір'ю не було встановлено, отже суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю.

Разом з тим, суд зазначив, що ОСОБА_5 не позбавлений права на участь у вихованні дитини. Надані ОСОБА_5 письмові докази та відеоматеріали свідчать про те, що з того часу як ОСОБА_5 забрав дитину проживати з собою, він займається її вихованням та утриманням, але опікою і вихованням дитини він може також займатися, якщо місце проживання дитини буде визначено із матір'ю, оскільки зміна місця проживання дитини не перешкоджає кожному із батьків виконувати свої батьківські обов'язки по вихованню і утриманню дитини.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції повно та всебічно було встановлено обставини, що мають значення для справи: характеристику сторін і їх поведінку у виниклій конфліктній ситуації, матеріально-побутові умови сторін і ту обставину, що відповідач протягом року не працює і не має самостійного доходу. Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю виходячи з інтересів дитини, при цьому зазначив, що як доведено у с удовому засідання батько здійснює свої права всупереч інтересам дитини.

17 вересня 2018 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Славутицького міського суду Київської області від 10 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та просив скасувати ці судові рішення, а справу передати на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні позову не встановив до кого із батьків дитина має більшу прихильність і не з'ясував думку самої дитини з приводу визначення місця її проживання. Також вказував на те, ще у справі є виняткова обставина, а саме неприязнь дитини до матері, до якої він як батько дитини не має ніякого відношення.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Славутицького міського суду Київської області цивільну справу № 377/128/18.

19 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу .