Постанова КЦС ВП від 12.04.2023 року у справі №161/12564/21

Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 161/12564/21

провадження № 61-10546св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2022 року у складі судді Пушкарчук В. П., та постанову Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними.

Позов мотивований тим, що 24 жовтня 2017 року близько 05-20 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21713», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по просп. Грушевського зі сторони вул. Яровиці у напрямку вул. Привокзальної у м. Луцьку, порушив правила дорожнього руху та здійснив наїзд на позивача.

Внаслідок наїзду ОСОБА_1 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та призначено покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто з нього на користь позивача 70 000 грн моральної шкоди.

На момент вчинення кримінального правопорушення та розгляду кримінального провадження у суді ОСОБА_2 належали: на праві власності транспортний засіб ВАЗ 21713, 2013 року випуску та на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 .

Під час примусового виконання вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2020 року в частині відшкодування моральної шкоди було встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12 січня 2019 року продав транспортний засіб ВАЗ 21713, 2013 року випуску своїй доньці ОСОБА_4 , а на підставі договору дарування від 02 лютого 2021 року подарував 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 своїй дружині ОСОБА_3 .

На момент укладення вказаних правочинів ОСОБА_2 було достовірно відомо про існування матеріальних претензій щодо відшкодування шкоди, завданої ним у зв`язку із вчиненим злочином, а тому відповідач «вжив право на зло», відчужив належне йому майно з метою уникнення звернення стягнення та примусового виконання рішення суду, шляхом укладення фраудаторних договорів на шкоду стягувачу.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорювані договори як фраудаторні, слід віднести те, що:

договори вчинені після відкриття провадження, пред`явлення цивільного позову, відмови у забезпеченні позову та ухвалення вироку про стягнення грошових коштів у справі № 161/9741/18;

майно відчужено на підставі безвідплатного договору дарування;

контрагентами, з якими боржник уклав оспорювані договори, є його дружина та донька;

після укладення оспорюваних договорів у відповідача відсутнє інше майно.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: