Ухвала КЦС ВП від 05.03.2018 року у справі №369/4364/16-ц

Постанова

Іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 369/4364/16-ц

провадження № 61-11165св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_5, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Савченка С. І., Таргоній Д. О.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила встановити факт проживання її та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 1975 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; надати їй, як спадкоємцю за законом четвертої черги, право на спадкування після смерті ОСОБА_7 разом із спадкоємцем за законом першої черги ОСОБА_6; визнати за нею право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначала, що з 1975 року вона та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, допомагали одне одному у придбанні ліків, вона забезпечувала харчуванням та доглядом ОСОБА_7, який мав ряд захворювань. Вказувала, що вони разом почали проживали у квартирі АДРЕСА_1, площею 20 кв. м, яка належала ОСОБА_7 на праві власності. За час спільного проживання вона та ОСОБА_7 спільною працею та за спільні кошти добудували вказаний будинок та зробили ремонт, внаслідок чого його площа значно збільшилась. Вважала, що спірна квартира є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки квартира істотно збільшилась у вартості за рахунок їх спільних трудових та грошових затрат, а тому їй належить право власності на 1/2 частину спірної квартири.

Посилаючись на те, що через похилий вік та захворювання ОСОБА_7 потребував постійної опіки та догляду, який надавала лише вона, забезпечуючи його харчуванням та медикаментами, прибираючи у помешканні, оплачуючи медичні процедури, позивач просила надати їй, як спадкоємцю за законом четвертої черги, право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 разом із спадкоємцем за законом першої черги ОСОБА_6

Вказувала, що після смерті ОСОБА_7 до складу спадкового майна входить 1/2 частина спірної квартири АДРЕСА_1. З урахуванням того, що спадкоємцями померлого є його син ОСОБА_6 і вона(ОСОБА_4), позивач просила визнати за нею право власності на 1/4 частину спірної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з вересня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем надано докази, які підтверджують факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, лише з вересня 2015 року по день його смерті. Позовні вимоги про визнання права власності на майно, зміну черговості спадкування та визнання права власності у порядку спадкування є недоведеними. Позивач не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги. Посилання позивача на наявність у ОСОБА_7 захворювань не підтверджує того факту, що він перебував у безпорадному стані.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року - без змін.