Ухвала КЦС ВП від 08.02.2018 року у справі №589/2800/15-ц

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа №589/250/16-ц

провадження № 61-3293зпв18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до ОСОБА_5 про стягнення коштів за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Сумської області у складі колегії суддів: Гагіна М. В., Рибалки В. Г., Ткачук С. С. від 29 червня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Мазур Л. М., Попович О. В. від 16 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_4, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно з судовими рішеннями з ОСОБА_5 стягнуто на користь ОСОБА_4 50 000,00 грн відшкодування завданої моральної шкоди та 100 000,00 грн - відшкодування шкоди, завданої малолітній ОСОБА_4, 10 774,32 грн - відшкодування завданої майнової шкоди, пов'язаної з витратами на поховання, виготовлення й установку пам'ятника, на поминальний обід. Шкоду, завдану малолітній ОСОБА_4, яка перебувала на утриманні померлої, за період з 14 листопада 2003 року по червень 2012 року у розмірі 12 436,39 грн, стягнуто щомісячно по 231,22 грн до досягнення ОСОБА_4 повноліття.

Уточнивши розмір позовних вимог, позивачі, посилаючись на те, що відповідач повністю не сплачує усіх належних сум, постійне підвищення вартості життя та знецінення грошових коштів, раніше стягнутих судовими рішеннями, просили на підставі частини другої статті 625 ЦК України стягнути з ОСОБА_5 інфляційні втрати та три проценти річних на користь неповнолітньої ОСОБА_4 та ОСОБА_4

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані на несплачену суму боргу, у загальному розмірі 8 779,53 грн та на користь ОСОБА_4інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані на несплачену суму боргу, у загальному розмірі 4 332,15 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відшкодування завданої злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно до статті 625 ЦК України з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню три проценти річних та інфляційні втрати.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 29 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що положення статті 625 ЦК України не застосовуються до деліктних правовідносин між сторонами. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що зазначено у статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, відхилено. Рішення Апеляційного суду Сумської області від 29 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що рішення суду, на яке посилається позивач та яке не виконано, ухвалено щодо делікту (відшкодування шкоди), тому стаття 625 ЦК України у вказаному випадку не застосовується.

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Сумської області від 29 червня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2017 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України у редакції від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі - ЦПК України 2004 року) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження зазначених підстав заявник надала ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року у справі №589/2800/15-ц, в якій, на думку заявника, зазначені норми матеріального права застосовані по-іншому.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 березня 2017 року відкрито провадження у вказаній справі.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року.

Згідно із статтею 388 ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У лютому 2018 року ухвалою Верховного Суду вказану справу призначено до судового розгляду.