Постанова
Іменем України
05 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 2-3555/03
провадження № 14-14 свц 18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаТкачука О.С.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю.,
розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення одноразової грошової допомоги, за заявою ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року у складі судді Циганаш І.А., ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року у складі колегії суддів: Бубличенко В.П., Головань А.М., Чорнобривець О.С., ухвали Верховного Суду України (як суду касаційної інстанції) від 08 лютого 2006 року у складі колегії суддів: Дідківського А.О., Данчука В.Г., Косенка В.Й., Костенка А.В., Лященко Н.П., з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом, та
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2003 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області про стягнення одноразової грошової допомоги, що надається внаслідок захворювання, яке мало місце у період проходження служби.
Позовна заява мотивована тим, що у період з 16 травня 1992 року по 01 липня 2003 року ОСОБА_3 проходив службу на посадах начальницького складу кримінально-виконавчої системи. Згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 26 червня 2003 року визнаний інвалідом третьої групи у зв'язку із захворюванням, яке настало у період проходження служби.
Позивач вважав, що за таких обставин та на підставі ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» він має право на отримання одноразової допомоги у розмірі трирічного грошового утримання у сумі 31 441 грн 14 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області на користь ОСОБА_3 одноразову допомогу у розмірі трирічного грошового утримання у сумі 31 441 грн 14 коп. Розподілено судові витрати.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із положень ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію», якою передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання у разі інвалідності, що настала у період проходження служби внаслідок захворювання, що мало місце у період проходження служби. Оскільки у справі встановлено, що ОСОБА_3 має третю групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, тому, відповідно, він має право на отримання одноразової грошової допомоги за період з липня 2000 року по червень 2003 року у розмірі 31 441 грн 14 коп.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 08 лютого 2006 року справу знято з розгляду складу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України та передано на розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2008 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
11 листопада 2008 року ОСОБА_3 уточнив свої позовні вимоги і просив зобов'язати управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області вчинити дії з виконання вимог п. 3 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 29 червня 1991 року № 59 «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки» зі змінами і доповненнями, які діяли у період його звільнення з органів внутрішніх справ, та вишукати відповідні кошти на сплату платежів по державному особистому страхуванню осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ; стягнути з Кіровоградської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - НАСК «Оранта») 65 690 грн 53 коп., а також стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної дирекції НАСК «Оранта» про стягнення одноразової грошової допомоги закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз'яснено позивачу, що його вимоги можуть бути розглянуті за правилами цивільної юрисдикції.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року відмовлено ОСОБА_3 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2014 року ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року залишено без змін.
19 червня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2003 року, ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року та ухвали Верховного Суду України (як суду касаційної інстанції)
від 08 лютого 2006 року; ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2014 року з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VII, а саме у зв'язку зі встановленням Європейським судом з прав людини порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні зазначеної справи судом.
Підставою для перегляду зазначених судових рішень заявник вважав рішення Європейського суду з прав людини від 08 грудня 2016 року у справі «Чуканов та інші проти України» («Chukanov and others v. Ukraine»), до якого приєднано його заяву № 65999/09. Указаним рішенням установлено порушення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції по захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенції), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», для України вона набрала чинність 11 вересня 1997 року і є частиною національного законодавства України.
Сервисы для юристов