Постанова КЦС ВП від 04.05.2022 року у справі №465/1067/18

Постанова

Іменем України

04 травня 2022 року

м. Київ

справа № 465/1067/18

провадження № 61-15013св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Львівський Національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - генеральний директор театру - художній керівник ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голень Іван Романович, на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., від 14 червня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької (далі - Театр), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: генеральний директор - художній керівник Театру ОСОБА_3 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 , з врахуванням заяви про зміну підстав позову, мотивована тим, що понад 30 років вона працювала артисткою хору Театру.

У зв`язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» її 29 грудня

2016 року змусили підписати строковий контракт, хоча вона до цього працювала на підставі безстрокового трудового договору. Вважала такі дії протиправними, оскільки статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

14 грудня 2017 року генеральний директор - художній керівник Театру в усній формі запевнив, що звільняти з роботи її не будуть, і контракт з нею продовжать. Проте у подальшому з нею не було продовжено контракт, та

03 лютого 2018 року їй вручили наказ № 14-к від 26 січня 2018 року про звільнення. При цьому її не було письмово проінформовано за 30 днів до закінчення строку дії контракту про намір припинити його дію. Повідомлення щодо не продовження контракту, як і сам наказ про звільнення, підписані неуповноваженою особою.

Вважала, що процедура звільнення суперечить статуту Театру та колективному договору.

Внаслідок незаконного звільнення їй було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона безпідставно була позбавлена права на отримання заробітку, внаслідок чого змушена була прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним звільнення з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України та поновити її на роботі у Театрі на посаді артиста хору другої категорії;

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 26 січня 2018 року № 14-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21 535,12 грн та компенсацію завданої їй моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду м. Львова, у складі судді Кузь В. Я., від 23 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Театру від 26 січня 2018 року

№ 14-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 , визнано незаконним звільнення позивача з роботи, поновлено ОСОБА_1 на роботі у Театрі на посаді артиста хору другої категорії, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21 535,12 грн та на відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.