Постанова ККС ВП від 10.09.2018 року

ПОСТАНОВА

10 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 0525/13100/2012

провадження № 51-7612ск18

Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду Мазур М. В., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 10 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 09 липня 2018 року,

встановив:

За вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 10 лютого 2014 року ОСОБА_2 засуджено: за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, яке його власністю, за пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке його власністю, за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 09 липня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями засуджений подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись з положеннями ст. 398 КПК 1960 року.

Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни вироку та ухвали касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 цього Кодексу), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 цього Кодексу).

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в скарзі повинна бути зазначена вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на обґрунтування цього, з огляду на положення ч. 1 ст. 398 цього Кодексу.

Посилаючись у касаційній скарзі на необхідність перевірки судових рішень особа, яка подає скаргу має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які на її думку допущені судами при постановленні цих рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Проте, засуджений вказані вимоги кримінально-процесуального закону при подачі касаційної скарги не дотримав та подав скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 350 КПК 1960 року.

Так, вказуючи на необхідність перегляду постановлених у кримінальній справі судових рішень в касаційному порядку, засуджений, у своїй касаційній скарзі, посилається на неповноту й однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 398 КПК 1960 року не є підставами для скасування або зміни вироку касаційним судом.

Водночас, порушуючи питання про скасування ухвали апеляційного суду, якою вирок місцевого суду залишено без змін, засуджений не наводить доводів на обґрунтування незаконності цього судового рішення. Зокрема засуджений не конкретизував, яких порушень допустився апеляційний суд в результаті перегляду кримінальної справи за його апеляційною скаргою, в чому саме ці порушення полягали та як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленої апеляційним судом ухвали. Крім того засуджений не обґрунтував чому ці порушення, слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом ухвали суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 398 КПК 1960 року.

Крім того, прохання викладене засудженим у касаційній скарзі не відповідає положенням ст. 396 КПК 1960 року, якою визначено ті рішення, що вправі ухвалити суд касаційної інстанції за результатом перегляду справи.

Згідно зі ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статей 350, 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Відмова у витребуванні справи не перешкоджає її витребуванню при повторному надходженні касаційної скарги - за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійде протягом строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні справи.

Засуджений має підтвердити, що він не пропустив цей місячний термін при повторному зверненні до суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК 2012 року,

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи щодо нього.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя

М. В. Мазур