ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 920/271/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,
за участю представників:
прокуратури - Збарих С. М.,
позивача - не з`явилися,
відповідачів - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтави
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 (судді: Михальська Ю. Б., Скрипка І. М., Тищенко А. І.) і рішення Господарського суду Сумської області від 21.08.2018 (суддя Котельницька В. Л.) у справі
за позовом Керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтави і Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебедюк"
про визнання недійсним договору і зобов`язання звільнити земельну ділянку,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У квітні 2018 року керівник Охтирської місцевої прокуратури Сумської області звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Сумській області) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтави (далі - КЕВ м. Полтави) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебедюк" (далі - ТОВ "Лебедюк") про визнання недійсним договору від 14.11.2017 № 2 (далі - договір від 14.11.2017) про спільну обробку (використання) земельної ділянки площею 140 га, розташованої на території раніше Пологівської та Височанської сільських рад (нині об`єднаної територіальної громади Чернеччинської сільської ради), укладеного між КЕВ м. Полтави і ТОВ "Лебедюк", і зобов`язання ТОВ "Лебедюк" звільнити зазначену земельну ділянку, якою товариство користується на підставі договору від 14.11.2017.
Позовні вимоги із посиланням на положення статей 77, 78, 791, 92, 93, 116 Земельного кодексу України, статей 203, 210, 215, 235, 626, 1130, 1131, 1133, 1134, 1137, 1138 Цивільного кодексу України, статей 13, 15 Закону України "Про оренду землі", статей 2, 4 Закону України "Про використання земель оборони", статті 13 Закону України "Про оцінку земель" обґрунтовано недійсністю оспорюваного договору, оскільки він укладений для приховання договору оренди землі та не відповідає вимогам земельного законодавства. При цьому прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка передана неправомочним суб`єктом, постійний користувач позбавлений права розпоряджатися нею, земельна ділянка не сформована, їй не присвоєно кадастровий номер, нормативну грошову оцінку землі не проведено, погодження Охтирської районної державної адміністрації чи об`єднаної територіальної громади Чернеччинської сільської ради КЕВ м. Полтави у наданні дозволу ТОВ "Лебедюк" щодо вирощування сільськогосподарських культур на такій земельній ділянці надано не було.
1.2. У відзиві на позов КЕВ м. Полтави заперечив проти заявлених вимог, акцентував, що договір від 14.11.2017 відповідає вимогам законодавства, тому підстав для задоволення позову немає.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.08.2018 позов задоволено. Визнано недійсним договір від 14.11.2017, укладений між КЕВ м. Полтави і ТОВ "Лебедюк". Зобов`язано ТОВ "Лебедюк" звільнити земельну ділянку площею 140 га, розташовану на території раніше Пологівської та Височанської сільських рад (нині об`єднаної територіальної громади Чернеччинської сільської ради), якою користується товариство на підставі договору від 14.11.2017.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та зазначив, що спірний договір про спільну обробку (використання) земельної ділянки є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", цей договір не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Крім того, за спірним договором відбулося розпорядження земельними ділянками неповноважним суб`єктом, тому такий договір не відповідає вимогам статей 93, 116 Земельного кодексу України, частини 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі". Отже, є правові підстави для визнання недійсним оспорюваного договору згідно з частинами 1, 2, 5 статті 203, статтею 215 Цивільного кодексу України.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 рішення Господарського суду Сумської області від 21.08.2018 залишено без змін із тих самих підстав.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, викладеними у постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 і рішенні Господарського суду Сумської області від 21.08.2018, КЕВ м. Полтави подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Підставами для скасування оскаржених рішення і постанови у справі КЕВ м. Полтави зазначає порушення норм матеріального і процесуального права, нез?ясування усіх обставин справи; наголошує, що оспорюваний договір укладено за участю Міністерства оборони України, шляхом оголошення публічного конкурсу, на підставі нормативних документів Міністерства оборони України та внаслідок прямого його розпорядження щодо укладення такого договору; Міністерство оборони України безпосередньо контролювало укладення та безперешкодне виконання цього договору. Також скаржник зазначає, що заявляв клопотання про залучення Міністерства оборони України у справу як відповідача, однак суд першої інстанції не прийняв рішення про задоволення цього клопотання або про його відхилення, внаслідок чого порушив права Міністерства оборони України. Скаржник акцентує, що суд першої інстанції, з яким погодився також і апеляційний господарський суд, дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору відповідно до статей 215, 235 Цивільного кодексу України.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу керівник Охтирської місцевої прокуратури просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін як законні та обґрунтовані. Вважає, що скаржник у касаційній скарзі не спростував належними та допустимими доказами того, що оспорюваний договір є не договором про спільну діяльність, а удаваним правочином і за своєю правовою природою та юридичними ознаками є договором оренди землі, який укладено із порушенням вимог земельного законодавства.
Сервисы для юристов