Ухвала КГС ВП від 11.04.2019 року у справі №910/11511/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11511/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"

представник позивача - Никифоров О. В. , адвокат

відповідач-1 - Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю"

представник відповідача-1 - Рижих С. В., адвокат

відповідач-2 - Фізична особа-підприємець Овчаренко Віталій Юрійович

представник відповідача-2 - особисто

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 (суддя Чебикіна С. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 (головуючий суддя Руденко М. А., судді Дідиченко М. А., Смірнова Л. Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" та Фізичної особи-підприємця Овчаренка Віталія Юрійовича про визнання правочину удаваним,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 27.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" (далі - Позивач) звернулось до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (далі - Відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Овчаренка Віталія Юрійовича (далі - Відповідач-2) з позовом про визнання удаваним правочином Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23.05.2018, укладеного Відповідачами, встановивши, що насправді зазначені особи уклали не договір про надання правової допомоги, визначений пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а договір про надання послуг, передбачений статтею 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач-2 не є адвокатом, що здійснює діяльність індивідуально, наявність у нього статусу особи, що провадить незалежну професійну діяльність спростовується даними податкового обліку. Тому укладення сторонами спірного Договору порушує права Позивача, оскільки Відповідач-2 надає Відповідачу-1 в іншому провадженні підприємницькі послуги під виглядом адвокатських, заявляючи вимоги до Позивача про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. 19.11.2018 Господарський суд міста Києва прийняв рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019, яким в позові відмовив повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що Позивач не надав доказів того, що спірний правочин укладено з метою приховування іншого правочину, не доведено для приховання якого саме правочину вчинено цей правочин, а також спрямованості волі сторін на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені насправді вчиненим правочином, не доведено настання між сторонами інших прав і обов`язків, ніж ті, що передбачені спірним Договором, отже не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання договору удаваним. Також, суди зазначили, що невиконання особою-платником податків вимог податкового законодавства, може бути лише наслідком прийняття відповідним контролюючим органом рішення про відповідальність такої особи, вид та розмір якої визначається в межах норм Податкового кодексу України, однак зазначені обставини не можуть свідчити про удаваність укладеного правочину.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 повністю, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. Суди помилково встановили, що адвокат може здійснювати професійну діяльність як фізична особа-підприємець: у такому випадку адвокат навіть не відповідає законодавчому визначенню адвоката, адже він не може вважатися таким, що здійснює належну професійну діяльність.

4.2. На день укладення Договору Відповідач-2 не міг вважатися адвокатом в розумінні закону, оскільки не здійснював незалежної професійної діяльності; адвокат, в силу законодавчого визначення адвокатської діяльності, може здійснювати її виключно як незалежний професіонал.

4.3. Суди не звернули увагу на той аргумент, що оплата послуг Відповідача-2 відбувається на його рахунок як підприємця, а не як незалежного професіонала; при цьому публічна звітність Відповідача-1 свідчить про те, що Відповідач-2 надає йому послуги виключно як підприємець, а не адвокат.

4.4. Суди не врахували, що відповідно до інформації податкової служби з податкової консультації адвокат не може одночасно здійснювати адвокатську діяльність як незалежний професіонал і одночасно бути підприємцем у цій же діяльності.

4.5. Суди не врахували правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16, в якій, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, Суд зробив висновок про те, що адвокат має відображати отримані доходи саме як самозайнята особа, що провадить незалежну професійну діяльність.