ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 7/162
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на ухвалу господарського суду Донецької області від 07.06.2017 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2017
прийняті за наслідками розгляду скарги комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на дії департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) у справі
за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Донецькобленерго" (далі - Товариство)
до комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі - Підприємство)
про стягнення заборгованості за активну електроенергію,
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Підприємства про стягнення 55 365 344,85 грн заборгованості за активну електроенергію, 206 374,74 грн 3% річних нарахованих на суму боргу за лютий-квітень 2011 року, 390 044,91 грн інфляційних нарахованих на суму боргу за лютий-квітень 2011 року, 1 066 269,83 грн пені нараховану за суму боргу за лютий-квітень 2011 року, 7 432 468,83 грн 3% річних донарахованих за рішенням суду, 27 964 621,59 грн інфляційних донарахованих за рішенням суду, 2 161 741,57 грн пені донараховану за рішеннями суду.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013, здійснено заміну найменування позивача по справі на публічне акціонерне товариство "ДТЕК "Донецькобленерго". Позовні вимоги Товариства задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 53 760 740,58 грн заборгованості за спожиту активну електроенергію, 560 654,64 грн 3% річних нарахованих на суму боргу, 557 058,45 грн інфляційних нарахованих на суму боргу, 4 046 830,04 грн 3% річних нарахованих за невиконання рішень суду, 26 853 820,64 грн інфляційних нарахованих за невиконання рішень суду, 2 317 372,42 грн пені нараховану на спірну заборгованість, 2 238 141,69 грн пені нараховану за невиконання інших рішень суду.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2017 касаційні скарги Товариства та Підприємства залишено без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 7/162 без змін.
Господарським судом Донецької області видано відповідний наказ про примусове виконання рішення.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ ДВС) вчинено ряд дій щодо виконання рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2012, у тому числі постановою від 04.10.2016 накладено арешт на кошти у межах суми 136 540 440,38 грн, що містяться на всіх рахунках в установах банків та належать боржнику - Підприємству.
Підприємство звернулося до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії відділу ДВС, в якій просив суд:
- визнати неправомірними дії ДВС щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 04.10.2016 в рамках зведеного виконавчого провадження ЗВП № 41211546 на суму 136 540 440,38 грн в частині накладення арешту по виконавчому провадженню ВП № 37677092 (справа № 7/162);
- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 04.10.2016 ЗВП № 41211546 на суму 136 540 440,38 грн в межах накладення арешту по виконавчому провадженню ВП № 37677092 (справа № 7/162).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.06.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2017 скаргу Підприємства на дії органу ДВС задоволено частково. Визнано незаконними дії ДВС щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 04.10.2016 в межах суми 136 540 440,38 грн у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 41211546 в частині накладення арешту по виконавчому провадженню ВП № 37677092 (справа № 7/162) на рахунок № 26000054009298 в Маріупольській філії публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк". Визнано недійсною постанову про арешт коштів боржника від 04.10.2016 ЗВП № 41211546 на суму 136 540 440,38 грн в межах накладення арешту по виконавчому провадженню ВП № 37677092 (справа № 7/162) в частині накладення арешту на рахунок № 26000054009298 в Маріупольській філії публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк". У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем без законних підстав накладено арешт на кошти призначені для оплати праці працівників Підприємства на рахунках в Маріупольській філії ПАТ КБ "Приватбанк". Водночас судом відхилено довід скаржника, щодо подвійного накладення арешту на одне і те саме майно за одним і тим самим виконавчим документом, оскільки постановою від 09.09.2017 у ЗВП № 41211546 накладено арешт в межах суми 228 480 526,47 грн, а постановою від 04.10.2016 у ЗВП № 41211546 в межах суми 136 540 440,38 грн, що не суперечить вимогам Закон України "Про виконавче провадження".
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Департамент звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 07.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2017 в частині задоволених вимог скарги Підприємства та прийняти нове рішення, про відмову в їх задоволенні.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що Законом України "Про виконавче провадження" підстав для неможливості накладення арешту на кошти боржника призначені для виплати заробітної плати працівникам юридичної особи не передбачено, а тому в діях Департаменту відсутні порушення законодавства. Водночас скаржник зазначає, що установою банку та Підприємством не було повідомлено Департамент про наявність відкритих рахунків зі спеціальним режимом використання, а відтак вважає скаргу Підприємства необґрунтованою, а рішення судів першої та апеляційної інстанції такими, що прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сервисы для юристов