ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 22/6пн
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Якушової Ольги Миколаївни на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2017 у справі
за позовом Вугледарської міської ради до: 1) Суб'єкта підприємницької діяльності Якушової Ольги Миколаївни; 2) Суб'єкта підприємницької діяльності Ополєва Володимира Геннадійовича, за участю третіх осіб: 1) Вугледарського міського відділу земельних ресурсів; 2) Комунального підприємства "Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради" про звільнення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, 4а шляхом знесення самовільно зведених будівель та споруд
за скаргою Якушової Ольги Миколаївни на дії Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2017 року Якушова Ольга Миколаївна (далі - Якушова О.М.) звернулась до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії (бездіяльність) Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області (далі - ДВС).
Скарга мотивована тим, що Якушовою О.М. на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 29.10.2013 у справі № 22/6пн в ході виконавчого провадження добровільно вчинені дії щодо звільнення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Вугледар, вулиця 30-річчя Перемоги, 4а, шляхом повного знесення самовільно прибудованих до будинку кафе будівельних споруд, тому вчинення ДВС виконавчих дій шляхом знесення будинку кафе, який належить боржникам на підставі договорів купівлі-продажу, і право власності на який зареєстровано 24.04.2017, є протиправними і направленими на безпідставне припинення права власності, що не відповідає вимогам статей 182, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Посилаючись на зазначені обставини Якушова О.М. просила визнати незаконною діяльності державного виконавця Вугледарського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області Бойницької О.А. щодо знесення будинку кафе "Літнє", загальною площею 14,1 м2., розташованого за адресою: м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, 4а, право власності на яке відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 85650263 від 24.04.2017 та №88149784 від 26.05.2017 належить 1/2 частки Якушовій О.М. та 1/2 частки Ополєву В.Г. та зобов'язати державного виконавця відновити вказаний будинок кафе у стан, відповідно до технічного паспорту від 04.04.2017.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.10.2017 (колегія суддів: Сковородіна О.М., Тарапата С.С., Попов О.В.) у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвалу мотивовано посиланнями на неможливість ідентифікувати обсяг площі будинку кафе, що належить відповідачам на підставі договорів купівлі-продажу від 26.11.1996 та від 02.09.1997 з площею, що залишилась після знесення самовільно зведених споруд, у зв'язку з відсутністю технічного паспорту станом на 1997 рік.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суді від 13.11.2017 (колегія суддів: Будко Н.В., Склярук О.І., Геза Т.Д.) відмовлено у задоволенні клопотання СПД Якушової О.М. про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто без розгляду.
Відмовляючи у задоволенні клопотання СПД Якушової О.М. про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не наведено обставин, які б мали виключний характер та свідчили про наявність належних підстав для звільнення від сплати судового збору, а також не подано доказів неможливості сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі на момент звернення з апеляційною скаргою (довідки банківських установ про відкриті рахунки, наявність чи відсутність на них коштів, рух грошових коштів по відкритим рахункам тощо), що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017) є підставою для повернення апеляційної скарги без розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
У касаційній скарзі Якушова О.М. посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки обставинам на які посилався скаржник у клопотанні про звільнення від сплати судового збору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі Якушова О.М. просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати апеляційну скаргу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже при розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір", господарські суди виходять з того, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Відтак особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, це стосується і доведеності відповідних обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог.
Сервисы для юристов