ПОСТАНОВА
Іменем України
30 жовтня 2018 року
м. Київ
справа №820/4852/17
адміністративне провадження №К/9901/2314/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (суддя Лук'яненко М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя Присяжнюк О.В., судді: Русанова В.Б., Курило Л.В) у справі № 820/4852/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом за № Г-22529/0/6-19693/0/21-17 від 19 серпня 2017 року, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та передання зазначеної ділянки у власність позивачу; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області і передання позивачу зазначеної ділянки у власність з урахуванням висновків суду по даній справі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом за № Г-22529/0/6-19693/0/21-17 від 19 серпня 2017 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області з урахуванням висновків суду по даній справі.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року по справі № 820/4852/17 залишено без змін.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що за наслідками перевірки відповідачем поданих позивачем документів було встановлено неповну відповідність документації із землеустрою, що подавалась на затвердження, вимогам чинного законодавства і необхідність їх доопрацювання із врахуванням зауважень, а саме був відсутній опис GPS-устаткування та підтвердження його реєстрації, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року № 1075 «Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок», відомості про наявність у ПП «Азимут-Н» сертифікованого інженера-геодезиста, відсутні підстави для визначення цільового призначення та виду використання сформованої земельної ділянки, враховуючи вимоги статей 20, 116, 122 ЗК України, наявні незавірені належним чином копії документів. При цьому земельний масив, за рахунок якого ОСОБА_1 бажає отримати у власність земельну ділянку, відноситься до земель державного резервного фонду. За результатами розгляду поданої позивачем заяви відповідачем було надано обґрунтовану відповідь та надано роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції, та фактично повернуто документи на доопрацювання. При цьому зауважено, що законодавством України не заборонено з боку органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування надавати роз'яснення з питань, віднесених до їхньої компетенції, повертати документи на доопрацювання, подані для розгляду з метою вирішення питання по суті спору. Наголошено на тому, що погодження та затвердження проекту землеустрою є двома окремими юридичними діями, віддаленими у часовому проміжку. В даному випадку процедура державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) передує погодженню документації із землеустрою. Вважають, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми Земельного кодексу України, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, а саме у випадку затвердження проекту землеустрою.
Позивач наданим йому правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Вирішуючи спір, суди встановили, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області з заявою від 05 серпня 2017 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та передання її в подальшому йому у власність.
У заяві було зазначено, що вказана земельна ділянка необхідна позивачу для ведення особистого селянського господарства. Крім того, у заяві вказано, що правом на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності в межах норм, встановлених статтею 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 не скористався.
Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області листом від 19 серпня 2017 року № Г-22529/0/6-19693/0/21-17 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с.Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та направлено проект землеустрою для доопрацювання за таких підстав, а саме: необхідно надати опис GPS-устаткування відповідно до вимог пункту 4.4.16 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України № 56 від 09 квітня 1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1998 року № 393/2833 та підтвердження його реєстрації, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок" від 13 липня 1998 року № 1075. Крім того, у листі повідомлено позивача, що у витязі з Державного земельного кадастру відсутні підстави для визначення цільового призначення та виду використання сформованої земельної ділянки та не надана інформація відповідності особи позивача критеріям, визначеним пунктом 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем протиправно листом відмовлено позивачеві у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківської сільської ради Харківської області. Наданий позивачем проект землеустрою містив усі складові, передбачені статтею 50 Закону України «Про землеустрій», однак, відповідачем за наслідками розгляду поданої заяви не прийнято відповідного рішення, передбаченого приписами статті 186-1 ЗК України - про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.
Колегія суддів погоджується з прийнятими судами попередніх інстанцій рішеннями, проте вважає необхідним навести наступне.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Частиною дев'ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).
Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
Сервисы для юристов