ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2024 року
м. Київ
справа № 560/9586/22
адміністративне провадження № К/990/30217/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №560/9586/22
за позовом ОСОБА_1
до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області
про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Дзундзи Юрія Романовича
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2023 року (головуючий суддя: Полотнянко Ю.П., судді: Смілянець Е.С., Драчук Т.О.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі - « 5 ДПРЗ ГУ ДСНС у Хмельницькій області», «Загін»), у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 серпня 2018 року до 14 серпня 2022 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року №100;
- зобов`язати 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 31 серпня 2018 року до 14 серпня 2022 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року №100.
Позов обґрунтований тим, що на дату звільнення ОСОБА_1 зі служби відповідач не провів з ним повний розрахунок усіх належних сум. З метою відновлення порушеного права позивач звертався до суду. На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі № 560/3091/22 відповідач виплатив 15 серпня 2022 року індексацію грошового забезпечення у розмірі: 83273,38 грн.
З огляду на невчасну виплату указаної суми індексації, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати до дня фактичного розрахунку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки до дня фактичного розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення;
- зобов`язано 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку під час виключення з кадрів у сумі: 27831 (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять одна) грн 41 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України»). Отже, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Поряд із тим, окружний суд зазначив, що як на момент звернення позивача із цим позовом, так і на час вирішення спору, редакція статті 117 КЗпП України передбачає виплату працівникові його середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Сервисы для юристов