Ухвала КАС ВП від 22.04.2018 року у справі №820/5508/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року

Київ

справа №820/5508/16

адміністративне провадження №К/9901/41309/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року (суддя Старосуд М.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко-Тойс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Данко-Тойс" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - Управління) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 вересня 2016 року №0001861401 від №0001851401 та №0001841401.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21 вересня 2016 року №0001861401 та №0001851401, а також податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2016 року №0001841401 на суму 145311 грн., в решті вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін й в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, зазначена постанова ухвалена судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, її повний текст виготовлено того ж дня, тобто 23 грудня 2016 року, а копію відповідачем отримано 29 грудня 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління 03 січня 2017 року подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, а ухвалою цього ж суду від 31 січня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору та продовжено останньому строк для усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги на десять днів з дня отримання копії ухвали.

В подальшому за відповідним клопотанням Управління строк для усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року було продовжено ще на десять днів.

Ухвалою від 27 лютого 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.

22 травня 2017 року Управління повторно подало апеляційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року, одночасно заявивши й клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, обґрунтоване неможливістю сплати судового збору (при первісному поданні апеляційної скарги) в зв'язку з відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для цієї мети.

Втім ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2017 року, з врахуванням приписів частини 4 статті 189 КАС України, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її поданням поза межами строку апеляційного оскарження й визнанням судом підстав, вказаних у клопотанні про його поновлення, неповажними (враховуючи, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення або відстрочення сплати судового збору); запропоновано Головному управлінню ДФС у Харківській області навести інші (поважні) причини пропуску строку апеляційного оскарження.

В межах наданого для усунення недоліків апеляційної скарги строку Управлінням надіслано до суду клопотання, у якому останнє навело ті ж обставини (недостатність бюджетного фінансування, на підтвердження чого надано виписки по рахунках установи), що вже вказувались в повторній апеляційній скарзі при її поданні та визнані судом неповажними причинами.

Ухвалою від 07 липня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою, оскільки прийшов до висновку про неповажність наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження.

При цьому, як зазначив апеляційний суд, з повторною апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 22 травня 2017 року, додавши до неї, при цьому, платіжне доручення про сплату судового збору ще 21 квітня 2017 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 07 липня 2017 року, Управління звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права й залишення поза увагою наведених ним в клопотанні про поновлення пропущеного строку обставин його пропуску (відсутність коштів, передбачених для сплати судового збору), просило вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу суду не подав.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

За змістом частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною 4 статті 189 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.