ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/805/20
адміністративне провадження № К/990/3021/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2021 (головуючий суддя - А.С. Мазур)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 (головуючий суддя - О.В. Карпушова, судді - Л.В. Губська, О.В. Епель)
у справі № 640/805/20
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора,
Четвертої кадрової комісії
про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Четвертої кадрової комісії, утвореної згідно з наказом Генерального прокурора від 12.11.2019 № 276 «Про створення четвертої кадрової комісії», від 13.12.2019 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2156ц про звільнення позивача з посади прокурора третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24.12.2019;
- поновити позивача на посаді прокурора третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури або на рівнозначній посаді Офісу Генерального прокурора (з аналогічними функціональними обов`язками) за погодженням позивача та в органах прокуратури;
- стягнути з Генеральної прокуратури (Офісу Генерального прокурора) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.12.2019 до дня поновлення на посаді.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує про протиправність оскаржуваного рішення кадрової комісії, оскільки таке порушує право позивача на працю та на захист від незаконного звільнення; таке прийнято неуповноваженим на те суб`єктом. Наголошує, що оскаржуване рішення кадрової комісії є необґрунтованим. На переконання позивача, оскільки рішення кадрової комісії є протиправним, тому оскаржуваний наказ про звільнення, який ґрунтується на такому рішенні також є протиправним. Позивач вказує про відсутність в оскаржуваному наказі правової визначеності підстав звільнення, про ненастання підстав для звільнення, які вказані у наказі (відсутність ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). Також, позивач посилається на недотримання норм Кодексу законів про працю України при звільненні позивача.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2021 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії від 13.12.2019 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 21.12.2019 № 2156ц. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора з 25.12.2019. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 653 560 грн 41 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що обставини ліквідації чи реорганізації, або скорочення кількості прокурорів Генеральної прокуратури України станом на день звільнення позивача були відсутні, а тому підстави для звільнення позивача з посиланням на пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» в оскаржуваному наказі відсутні. Крім того, суд вказав, що сама лише вказівка на вказану правову норму без відповідної конкретизації підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення, оскільки не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення та спрогнозувати подальші свої дії, зокрема, щодо оскарження такого наказу. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що атестація позивача проведена Четвертою кадровою комісії, склад якої не відповідає вимогам, встановленим пунктом 3 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233. Оцінюючи рішення Четвертої кадрової комісії від 17.12.2019 № 32 про неуспішне проходження позивачем атестації, суд першої інстанції виснував, що висновок комісії про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності позивача вимогам професійної компетентності відповідач належним чином не підтвердив. Крім того, вказав, що Четверта кадрова комісія, стверджуючи про декларування позивачем недостовірних відомостей щодо нього та членів його сім`ї при наданні оцінки його відповідності вимогам професійної етики та доброчесності, перебрала на себе повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції, що спростовує обґрунтованість її сумнівів щодо відповідності позивача вимогам професійної етики та доброчесності.
Сервисы для юристов