Ухвала КАС ВП від 07.08.2018 року у справі №748/1499/17

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2020 року

Київ

справа №748/1499/17

адміністративне провадження №К/9901/57566/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2018 року

по справі № 748/1499/17

за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського районного суду Чернігівської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій Київської міської митниці ДФС щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно з протоколами № 0417/10000/16 від 01.07.2016 року, № 0418/10000/16 від 01.07.2016 року, №0419/10000/16 від 01.07.2016 року у зв`язку з пропуском встановленого для цього строку.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено (том 2 арк. справи 10-12).

23 березня 2018 року представник позивача звернувся до суду з апеляційною скаргою на вказане рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2018 року у даній справі (том 2 арк. справи 17-28).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 КАС України, а саме: апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого частини 4 статті 286 КАС України (том 2 арк. справи 35).

04 травня 2018 року до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду, в обґрунтування якої останній зазначив, що апеляційну скаргу подано 19 березня 2018 року з пропуском встановленого строку з поважних причин, оскільки копію повного тексту оскаржуваного рішення було отримано 01 березня 2018 року та в період з 01 березня 2018 року по 19 березня 2018 року він був зайнятий в процесуальних діях у інших справах, участь у яких є обов`язковою, та у підготовці до цих справ (том 2 арк. справи 38-42).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області (том 2 46-47). В мотивувальній частині ухвали суду, посилання представника позивача на його завантаженість в період з 01 березня 2018 року по 19 березня 2018 року, зокрема, його участь у розгляді інших судових справ, слідчих та виконавчих діях визнано не поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. При цьому суд врахував, що рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2018 року було отримано скаржником 01 березня 2018 року, як зазначено ним в апеляційній скарзі, останнім днем подачі апеляційної скарги є 11 березня 2018 року. Разом з тим, апеляційну скаргу подано лише 19 березня 2018 року (згідно відбитку штемпеля ВПЗ на конверті), тобто з пропуском встановленого процесуальним законодавством строку на апеляційне оскарження.

Вказана ухвала в касаційному порядку позивачем, або його представником до суду касаційної інстанції не оскаржена. Отже набрала законної сили 08 травня 2018 року.

19 червня 2018 року позивач вдруге звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2018 року у даній справі, в якій просив суд поновити пропущений строк звернення до суду з даною апеляційною скаргу, скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити (том 2 арк. справи 59-69). Вказана скарга одержана та зареєстрована судом 22 червня 2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження з посиланням на п. 3 ч. 1 статті 299 КАС України оскільки, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року скаржнику вже було відмовлено у відкритті апеляційного провадження (том 2 арк. справи 72-73).

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 02 липня 2018 року позивач 23 липня 2018 року надіслав на адресу суду касаційну скаргу, яка одержана та зареєстрована судом касаційної інстанції 26 липня 2018 року. В обґрунтування доводів касаційної скарги посилався на незгоду з оскаржуваною ухвалою суду з посиланням на позбавлення його прав, свобод та інтересів на судовий захист, яке в свою чергу передбачено вимогами статті 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також викладено в рішеннях ЄСПЛ у справах: «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975 року, «Корня проти республіки Молдова» (від 22.07.2014 року, заява № 22735/07, п.п.21-26) (том 3 арк. справи 1-11). На підставі викладеного просив суд скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 02 липня 2018 року, та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

В касаційній скарзі позивач просив суд розглянути справу за його участі.

30 серпня 2018 року відповідачем поданий відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції від 02 липня 2018 року без змін, з посиланням на п. 3 ч. 1 статті 299 КАС України оскільки, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року скаржнику вже було відмовлено у відкритті апеляційного провадження (том 3 арк. справи 19-23).

Справа надійшла на адресу Верховного Суду 20 грудня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.