Ухвала КАС ВП від 21.11.2019 року у справі №755/17049/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа №755/17049/16-а

адміністративне провадження №К/9901/34018/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва (суддя Чех Н. А.) від 14 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Кучма А. Ю., судді: Безименна Н. В., Бєлова Л. В.) від 30 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Лівобережне ОУПФУ в м. Києві), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Лівобережного ОУПФУ в м. Києві від 15 листопада 2016 року № 8680/13 та від 17 лютого 2017 року № 1515/15 про відмову у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років згідно з ст. 501 Закону України від 05 листопада 1991 року «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ в редакції від 12 липня 2001 року);

- зобов`язати відповідача перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 501 Закону № 1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 90 % від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру пенсії, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова КМУ № 1013), на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 23 травня 2016 року № 18-747зп.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року, у задоволені позову відмовлено.

Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що до спірних правовідносин не може бути застосовано Закон № 1789-XII в редакції від 12 листопада 2001 року, оскільки така редакція діяла на час працевлаштування ОСОБА_1 в органах прокуратури, а не на момент призначення позивачу пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру». Крім того, суди звернули увагу, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії ч. 13, 17 та 18 ст. 501 Закону № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність, а тому відмова Лівобережного ОУПФУ в м. Києві у перерахунку позивачу такої пенсії є правомірною та обґрунтованою.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач у касаційній скарзі наголошує, що рішення Лівобережного ОУПФУ в м. Києві від 15 листопада 2016 року № 8680/13 та від 17 лютого 2017 року № 1515/15 про відмову у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років згідно з ст. 501 Закону № 1789-ХІІ не відповідають ст. 22 Конституції України та чинному законодавству.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 листопада 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 листопада 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ст. 341 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Як убачається з матеріалів справи, починаючи з 12 листопада 2001 року, ОСОБА_1 працює в органах прокуратури України. Станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом його стаж роботи в органах прокуратури України склав 15 років.

Крім того, з 1993 року позивач є інвалідом ІІ групи та отримував пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання.

07 листопада 2014 року ОСОБА_1 перейшов з пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується розпорядженням Лівобережного ОУПФУ в м. Києві від 13 листопада 2014 року № 304425.

04 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про розрахунок пенсії в розмірі 90 % від суми його заробітної плати з урахуванням довідки Генеральної прокуратури від 23 травня 2016 року № 18-747зп.

Листом від 15 листопада 2016 року № 8680/13 Лівобережне ОУПФУ в м. Києві відмовило позивачу в перерахунку пенсії з посиланням на внесення змін до законодавчих актів, згідно яких з 01 червня 2015 року пенсії, призначені в порядку та на умовах Закону № 1789-ХІІ, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

01 лютого 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Лівобережного ОУПФУ в м. Києві із заявою щодо проведення перерахунку пенсії, проте листом від 17 лютого 2017 року № 1515/15 відповідач повідомив позивача про відсутність законних підстав для проведення перерахунку пенсії згідно ч. 1 ст. 501 Закону № 1789-ХІІ.