ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2020 року
м. Київ
справа № 808/919/16
адміністративне провадження № К/9901/24832/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року (головуючий суддя - Нечипуренко О.М.)
та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Богданенко І.Ю., судді - Уханенко С.А., Дадим Ю.М.)
у справі №808/919/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром» (далі- позивач, платник, Товариство, ТОВ «Нафтогазпром») звернулося до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Шевченківському районі) в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000102201 від 23 лютого 2016 року.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення платником вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, що полягало у перевищенні ліміту готівки у касі через відсутність у видаткових касових ордерах підпису отримувача готівки та не оприбуткування позивачем готівки у касі Товариства у сумі 30 000 грн. Вказує, що окремий дефект видаткового касового ордеру не спростовує факту видачі готівки з каси, оскільки видача готівки підтверджена належним чином оформленими видатковими відомостями, що не суперечить вимогам п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637. Також позивач посилається на те, що відповідачем жодним чином не підтверджено відображені в акті фактичної перевірки висновки про отримання платником 30.12.2015 прибутку у розмірі 30 000 грн та його неоприбуткування у касі Товариства, натомість зазначає, що до таких висновків контролюючого органу призвела допущена помилка у відомостях про платника зворотної фінансової допомоги.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23 лютого 2016 року №0000102201, в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції за перевищення ліміту залишків готівкових коштів у касі у розмірі 5 857,54 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у видаткових касових ордерах №100, №106, №110, №119 відсутній підпис одержувача готівки, а тому видані за ними кошти вважаються такими, що залишилися в касі Товариства та призвели до перевищення ліміту готівкових коштів у касі. При цьому, суди звернули увагу на арифметичну помилку, що міститься у додатку 1 до акта перевірки, і зазначили, що загальна сума перевищення ліміту готівки в касі замість 20 388,51 грн складає 17 459,74 грн. Також суди дійшли висновку про правильність висновків контролюючого органу про порушення платником вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме неоприбуткування в касі Товариства внесеної згідно з квитанцією №114063369 суми коштів у розмірі 30 000 грн.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що видача готівки з каси здійснювалася за видатковими відомостями, які містять підпис одержувача коштів, підтверджують факт їх видачі та спростовують доводи контролюючого органу про перевищення ліміту готівкових коштів у касі Товариства. Також скаржник зазначив, що допущені ОСОБА_1 та банком при оформленні первинних документів помилки призвели до висновків контролюючого органу про неоприбуткування платником готівки у розмірі 30 000 грн у касі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
15 серпня 2016 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
07 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку господарської одиниці ГАЗС, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верхня, 3, суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Нафтогазпром».
За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки від 04.02.2016 (далі - Акт перевірки).
Сервисы для юристов