Ухвала КАС ВП від 21.06.2020 року у справі №2а-4910/11/2670

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2020 року

Київ

справа № 2а-4910/11/2670

провадження № К/9901/4551/18

К/9901/4554/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши в порядку письмового провадження в касаційному порядку справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Славутич-2» до Київської міської державної адміністрації, треті особи - Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині, за касаційними скаргами Житлово-будівельного кооперативу «Славутич-2» та ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Шулежка В.П. від 28 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бабенка К.А., Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 9 червня 2016 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Житлово-будівельний кооператив «Славутич-2» звернувся до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації, треті особи - Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10 грудня 2010 року № 1112 в частині передачі нежилих підвальних приміщень загальною площею 779,4 кв.м, сходових клітин загальною площею 59,9 кв.м і службових приміщень позивача на першому поверсі будинку загальною площею 30,5 кв.м.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року, у задоволенні позовних вимог Житлово-будівельному кооперативу «Славутич-2» було відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуване позивачем розпорядження не створює будь-яких правових наслідків для позивача, а стосується законних інтересів виключно третіх осіб, які безпосередньо є власниками спірних нежитлових приміщень, і тому не могло спричинити порушення прав та законних інтересів позивача у публічно-правовій сфері, у зв`язку з чим, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Житлово-будівельний кооператив «Славутич-2» та ОСОБА_1 звернулись із касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 травня 2011 року № 715 «Про окремі питання виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві» (із змінами та доповненнями) внесені зміни, а саме: додаток 11 до розпорядження від 10 грудня 2010 року № 1112 викладено в новій редакції, із змісту якої убачається, що до комунальної власності територіальної громади м. Києва передані нежилі приміщення у житловому будинку по вул. А. Бучми, 6-А у м. Києві площею 537,2 кв.м.

6. Вважаючи, що Київська міська рада приймаючи розпорядженням «Про питання організації управління районами в м. Києві» від 10 грудня 2010 року № 1112 вийшла за межі повноважень, які надані їй відповідно до чинного законодавства, ЖБК «Славутич-2» звернулось до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційні скарги обґрунтовані тим, що в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій суди дійшли хибного висновку, що згідно з пунктом 1 рішення Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року у справі № 1-22/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Суди дійшли невірного висновку, що відповідач у рамках публічно правових відносин з ЖБК «Славутич-2» не порушував права позивача, хибно пославшись по аналогії на висновки Верховного Суду України в постанові від 15 грудня 2015 року у справі № 800/206/15, яка була ухвалена за результатами судового розгляду позовів про захист прав і інтересів, що не захищені Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною.

Предмет позову у цій справі відноситься до захисту прав, гарантованих статтею 1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Причому практика за прецедентом Європейського суду з прав людини передбачає можливість звернення до суду юридичної особи, створеної власниками окремих приміщень будинку, для захисту свого права володіння спільним майном. Окремо кожен із співвласників має також право звернутися до суду за захистом прав володіння спільною власністю або приєднатись до позову юридичної особи, створеної співвласниками.

8. Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією не подано відзиви на касаційні скарги Житлово-будівельного кооперативу «Славутич-2» та ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

10. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних.