ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
м. Київ
справа №225/1562/17
адміністративне провадження №К/9901/45336/18, №К/9901/45339/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради,
третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Торецьку Донецької області
про визнання дій протиправними та стягнення одноразової компенсації,
за касаційними скаргами Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради, ОСОБА_1
на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 29 травня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Геря О.Г.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Василенко Л.А., суддів Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради (далі також - відповідач), третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Торецьку Донецької області, в якому просила:
визнати неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради щодо відмови у виплаті одноразової компенсації у зв`язку з втратою годувальника, померлого з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою;
стягнути з Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України одноразову компенсацію сім`ї за втрату годувальника в сумі 73 080 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 29 травня 2017 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебуває на обліку у відповідача, має статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів першої категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою та поклав в основу рішення положення статті 48 Закону України «Про статус громадян і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28 лютого 1991 року (далі - Закон №796-XII).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради задоволено частково: постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 29 травня 2017 року скасовано; позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради Донецької області щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової компенсації; зобов`язано Департамент соціального захисту населення Торецької міської ради призначити та виплатити одноразову компенсацію дружині ОСОБА_1 померлого ОСОБА_2 , смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №760 «Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян» і відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановляючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги позивача до Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення одноразової компенсації підлягають частковому задоволенню з обранням іншого способу захисту відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову компенсацію, який є достатнім для відновлення порушеного права позивача на отримання гарантованої державою одноразової компенсації, у зв`язку з втратою померлого члена сім`ї внаслідок ліквідації ним наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Департамент соціального захисту населення Торецької міської ради звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення за одноразовою компенсацією, який передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №760 «Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян», та тим, що у позивача відсутнє право на отримання такої компенсації, оскільки на дату смерті годувальника вона була працездатною особою.
Також, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не погодився із рішенням суду першої інстанції, з огляду на застосування судом першої інстанції норм статті 48 Закону №796-XII, які не були чинними на момент звернення позивача за одноразовою компенсацією та обґрунтування мотивів прийняття судом постанови низкою законів та нормативно-правових актів, які не мають відношення до спірних правовідносин.
Також позивач вважає, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги того факту, що право на отримання одноразової компенсації у позивача виникло в травні 2014 року, після встановлення Донецькою регіональною міжвідомчою експертною комісією зв`язку захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і відповідно розмір одноразової компенсації повинен визначатися за нормативними документами, що діяли саме на момент виникнення такого права.
Позиція інших учасників справи
Сервисы для юристов