Ухвала КАС ВП від 14.05.2019 року у справі №808/2425/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №808/2425/16

адміністративні провадження №К/9901/53917/18, № К/9901/52343/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області та Публічного акціонерного товариства «Відрадненське»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (суддя Стрельнікова Н.В.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (судді: Олефіренко Н.А. (головуючий), Шальєва В.А., Білак С.В.)

у справі № 808/2425/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Відрадненське»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Відрадненське» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 липня 2016 року № 0001471402, № 0001481402, № 0001491402 та № 0001501402.

В обґрунтування позову Товариство зазначило, що відповідач у ході проведення документальної планової перевірки дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень чинного законодавства при визначенні податкових зобов'язань за наслідками ведення господарської діяльності, відтак у ГУ ДФС у Запорізькій області не було підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував прийняті ГУ ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року № 0001471402 та № 0001501402; визнав протиправним та скасував прийняте ГУ ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року № 0001481402 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 759 088,50 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 506 059 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 253 029,50 грн; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року № 0001491402 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 237 260 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДФС у Запорізькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства в повному обсязі. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість заявленого адміністративного позову, неправильно оцінивши залучені до матеріалів справи докази та обставини справи.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначило про безпідставність та необґрунтованість викладених у ній доводів ГУ ДФС у Запорізькій області, у зв'язку з чим просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в частині задоволення позову - без змін.

Крім того, Товариство також звернулося з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову Товариства в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди при прийняті рішень помилково посилалися на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) 16 «Витрати», яким передбачений основний перелік витрат, що включаються до визначення виробничої собівартості продукції, оскільки предметом господарської операції є «поточні біологічні активи», а тому відповідно до норм діючого законодавства одночасно з П(С)БО 16 «Витрати» слід також застосовувати П(С)БО 30 «Біологічні активи», яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію. Товариство вважає, що визначило справедливу ціну за аналогією «амортизації» основних фондів і нематеріальних активів, враховуючи особливості «старіння» біологічних активів в процесі виробництва сільськогосподарської продукції. Крім того, на думку скаржника, висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірного донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань на суму 34 453 грн при здійсненні операцій по списанню продукції тваринництва (яєць курячих) як товар не використаний у господарській операції є помилковим.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Під час касаційного перегляду справи встановлено, що ГУ ДФС у Запорізькій області не оскаржувало в апеляційному порядку постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року в частині, що стосується задоволення адміністративного позову.

Так, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року повернуто апеляційну скаргу ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року.

Зі змісту постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року вбачається, що предметом апеляційного перегляду була скарга Товариства на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог. При цьому, законність постанови суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову судом апеляційної інстанції не перевірялась.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.

Оскільки обставини, які унеможливлюють касаційний перегляд справи щодо законності судових рішень в частині задоволення адміністративного позову, могли бути виявлені та виявлені лише після відкриття касаційного провадження, а підстави, встановлені статтею 339 Кодексу адміністративного судочинства України для закриття касаційного провадження відсутні, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що касаційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області задоволенню не підлягає.